DONETSK

Donetsk (Ukrainian: Донецьк, translit. Donets’k; Russian: Доне́цк, translit. Donetsk; see also: Cities' alternative names), is a large city in Eastern Ukraine on the Kalmius river. Administratively, it is a center of Donetsk Oblast, while historically, it is the unofficial capital and largest city of the economic and cultural Donets Basin (Donbass) region.

The city was founded in 1869 by a Welsh businessman, John Hughes, who constructed a steel plant and several coal mines around the region. Hence the original name Yuzovka (Юзовка). During the Soviet times, the city's steel industry was expanded and it was renamed to Stalino (Сталино). Although there is an opinion that city was named after Joseph Stalin, and hence renamed during the De-Stalinisation to its modern name after the Seversky Donets river.[1] Today, the city still remains an important industrial centre for coal and steel in Ukraine, and houses the "Donetsk" special economic zone, established in 1998.[2]

The city is currently home to two major professional football teams in Ukraine: Shakhtar Donetsk and Metalurh Donetsk, both of which currently play in the Ukrainian Premier League. Important attractions of the city include the Cathedral Transfiguration of Jesus, the Donetsk National University, and others.

Donetsk currently has a population of over 1,100,000 inhabitants (2007) and has a metropolitan area of over 1,566,000 inhabitants (2004). According to the 2001 Ukrainian Census, Donetsk is the fifth-largest city in Ukraine

Donetsk lies in the steppe landscape of Ukraine, surrounded by scattered woodland, hills (slag heaps), rivers, and lakes. The northern outskirts of the city are mainly used for agriculture. The Azov Sea, 95 km south of Donetsk, is a popular recreational area for those living in Donetsk. A wide belt of farmlands surrounds the city.

The city stretches 28 km from north to south and 55 km from east to west. There are 2 nearby reservoirs: Nyzhnekalmius (60 ha), and the "Donetsk Sea" (206 ha). 5 rivers flow through the city, including the Kalmius, Asmolivka (13 km), Cherepashkyna (23 km), Skomoroshka, and Bakhmutka. The city also contains a total of 125 slag heaps.[4]

Donetsk's climate is moderate continental.[5] The average temperatures are −5 °C (23 °F) in January and +18 °C (66 °F) in June. The average number of rainfall per year totals 162 days and up to 556 millimetres per year.

Donetsk was founded in 1869 when the Welsh businessman John Hughes built a steel plant and several coal mines in southern part of Russia at Olexandrivka.The town initially was given the name Hughesovka (Yuzovka; Russian: Юзовка).[7] By the beginning of the 20th century, Yuzovka had approximately 50,000 inhabitants,[8] and had attained the status of a city in 1917.[1]

During the Russian Revolution, Donetsk became a major town of the short-lived Donetsk-Krivoy Rog Soviet Republic, which was later to be incorporated into the Ukrainian SSR. In 1924, under the Soviet rule, the city's name was changed to Stalino. In that year, the city's population totaled 63,708, and in the next year — 80,085. The city did not have a drinkwater system until 1931, when a 55.3 km system was laid underground. In July 1933, the city became the administrative centre of the Donetsk Oblast of the Ukrainian SSR.[1] In 1933, the first 12 km sewer system was installed, and next year the first exploitation of gas was conducted within the city.

In the beginning of World War II, the population of Stalino consisted of 507,000, and after the war - only 175,000. The Nazi invasion during World War II almost completely destroyed the city, which was mostly rebuilt on a large scale at the war's end.

The territory of Donetsk in the Great Patriotic War[9] consisted mainly of a Jewish ghetto, in which 3,000 Jews died, and a concentration camp in which 92,000 people were killed.[10] During the war, a collective responsibility system was enforced. For every killed German soldier, 100 inhabitants were killed, and one for every killed policeman.

During Khrushchev's second wave of destalinization in November 1961, all Soviet cities named after Stalin were renamed. Stalino's name was changed to Donetsk, after the Seversky Donets river, a tributary of the Don.[1]

In 1965, the Donetsk Academy of Sciences was established as part of the Academy of Science of the Ukrainian SSR. In 1970, Donetsk was recognized by UNESCO as the cleanest industrial town of the world. Donesk was granted the Order of Lenin in 1979.

Residents of the city tend to be pro-Russian in their political beliefs. This has been massively exploited during 2004 presidential election, in which the city mostly voted for candidate Viktor Yanukovych, which had been announced as the winner of the election by the Central Election Commission. The vote was later proven to have been falsified, with many of the falsified votes coming from the surrounding region. This led to an election re-run, thus making Yanukovych lose the election. During the 2006 Ukrainian parliamentary elections, the Yanukovych-led Party of Regions also won most of the votes from the region.

Donetsk currently has a population of over 988,000 inhabitants (2007) and has a metropolitan area of over 1,566,000 inhabitants (2004). It is the fifth-largest city in Ukraine.[3]

While the majority of people in central and western Ukraine speak Ukrainian, most residents of Donetsk are Russian-speaking Ukrainians and ethnic Russians. According to 2001 population census,[20] Ukrainians are 56,9% of Donetsk oblast and Russians are 38,2%. The Russian language is dominant in Donbas.

The actual nationality structure of the Donetsk City Municipality is as follows:[21]

Russians: 493,392 people, 48.15%
Ukrainians: 478,041 people, 46.65%
Belarusians: 11,769 people, 1.15%
Greeks: 10,180 people, 0.99%
Jews: 5,087 people, 0.50%
Tatars: 4,987 people, 0.49%
Armenians: 4,050 people, 0.40%
Azerbaijanis: 2,098 people, 0.20%
Georgians: 2,073 people, 0.20%
Other: 13,001 people, 1.27%
Total: 1,024,678 people, 100.00%

Donetsk, at the time Yuzovka, was divided into two parts: north and south. In the southern part were the city's factories, train depots, telegraph buildings, hospitals and schools.[22] Not far from the factories was the English colony where the engineers and the management lived. After the construction of the residence of John Hughes and the various complexes for the foreign workers, the city's southern portion was conducted mainly in the English style.

These buildings used rectangular and triangular shaped façades, green rooftops, large windows, which occupied a large portion of the building, and balconies.[22] In this part of the town, the streets were large and had sidewalks. A major influence on the formation of architecture in Donetsk was the official architect of a Novorossiya company — Moldingauyer.[22] Preserved buildings of the southern part of Yuzovka consisted of the residences of John Hughes (1891, partially preserved), Bolfur (1889) and Bosse.

In the northern part of Yuzovka, Novyi Svet, lived traders, craftsmen and bureaucrats.[22] Here were located the market hall, the police headquarters and the Cathedral of the Transfiguration of Jesus. The central street of Novyi Svet and the neighbouring streets were mainly edged by one- or two-story residential buildings, as well as markets, restaurants, hotels, offices and banks. A famous preserved building in the northern part of Yuzovka was the Hotel Great Britain.

The first general plan of Stalino was made in 1932 in Odessa by the architect P. Golovchenko. In 1937, the project was partly reworked. These projects were the first in the city's construction bureau's history.[22]

A large portion of the city's buildings from the second half of the 20th century were designed by the architect Pavel Vigdergauz, which was given the title Government award of the USSR for architecture in the city of Donetsk in 1978
Three major professional football clubs play in the city, which include two in the Ukrainian Premier League and one in the Ukrainian Second League: Shakhtar Donetsk, which plays at the RSK Olimpiyskyi Stadium, Metalurh Donetsk, which plays at the Shakhtar Stadium, and Olympique Donetsk.

The MFC Shakhtar Donetsk won the Ukrainian futsal championship five times.

The VC Shakhtar Donetsk were the last team to win the Soviet Volleyball Championship, in 1992.

In Donetsk, the USSR Tennis Championship took place within the city in 1978, 1979, and 1980 near the Donetsk Railroad tennis courts. Some tennis matches of the Davis Cup took place in Donetsk in 2005.

In Donetsk, the Soviet Championship on Light Athletics in Youth took place in 1978, 1979, 1980, and 1984. A monument to famous pole vault athlete Serhiy Bubka is installed in the city.

In the city, sailboat championships take place on the city's Kalmius river.

When the joint bid for the 2012 UEFA European Football Championship was won by Poland and Ukraine, Donetsk's future Shakhtar Stadium was chosen as the location for 3 Group Matches, Quarter-Final, and Semi-Final matches.[23] The RSK Olimpiyskyi Stadium was chosen as a reserve stadium.

Donetsk's residents belong to many different religious bodies: Eastern Orthodox[25] Greek Catholic, Protestant, and Roman Catholic, as well as Islamic Mosques and Judaic synagogues. The largest religious body with the most members is the Ukrainian Orthodox Church (Moscow Patriarchate).

 

Five television stations operate within Donetsk:

TRK Ukraina (Ukrainian: ТРК Україна)[26]
KRT, Kievskaya Rus' (Russian: КРТ, Киевская Русь)[27]
First Municipal (Russian: Первый муниципальный)[28]
Kanal 27 (Russian: 27 канал)
TRK Nadezhda (Russian: ТРК Надежда)
In Donetsk, there is the 360 metre tall TV tower, one of the tallest structures in the city, completed in 1992.

The main forms of transport within Donetsk are: trams, electric trolley buses, buses and marshrutkas (private minibuses). The city public transportation system is controlled by the united Dongorpastrans municipal company. The city has 12 tram lines (~130 km), 17 trolley bus lines (~188 km), and about 115 bus lines.[29] Both the tram and trolley bus systems in the city are served by 2 depots each.[29] Another method of transport within the city is taxicab service, of which there are 32 in Donetsk.

The city also contains autostations located within the city and its suburbs: autostation Yuzhny (South), which serves mainly transport lines to the south, hence its name; autostation Tsentr (Centre), which serves transport in the direction of Marinka and Vuhledar as well as intercity transport; the autostation Krytyi rynok (Indoor market), which serves mainly transport in the north and east directions; and the autostation Putilovsky, which serves mainly the north and northwest transport directions.

There is currently a metro system under construction in Donetsk,[30], with the first stage totaling 6 stations to open by 2012.

Donetsk's Main Railway Station, which serves about 7 million passengers annually,[29] is located in the northern part of the city. There is a museum near the main station, dealing with the history of region's railroads. Other railway stations are: Rutchenkogo, located in the Kyivskyi Raion; Mandrykino (Petrovskyi Raion), and Mushketogo (Budionivskyi Raion). Some passenger trains avoid Donetsk station and serve the station Yasynuvata, located outside the city limits. Although not used for regular transportation, the city also has a children's railway.

As the Donetsk Oblast is an important transportation hub in Ukraine, so is its center Donetsk. The Donetsk Railways, based in Donetsk, is one of the largest railway divisions in the country. It serves the farming and industrial businesses of the area, and the populations of the Donetsk, Luhansk, partly the Dnipropetrovsk, Zaporizhia and Kharkiv oblasts.

The highway, part of the International E-road network, runs through the city en route to Rostov-on-Don in Russia.

In addition, another international road runs through the city: the M 04. Also, three national Ukrainian roads ( N 15, N 20, and N 21) pass through the city.

In addition to public and rail transport, Donetsk has an international airport.[31] It was constructed in the end of the 1940s to the beginning of the 1950s. The whole airport complex was finished in 1973. The city-based DonbassAero airline operates the airport.

Donetsk and the surrounding territories are heavily urbanized and agglomerated into conurbation. The workforce is heavily involved with heavy industry, especially coal mining. The city is an important center of heavy industry and coal mines in the Donets Basin (Donbas) and Ukraine. Directly under the city lie coal mines, which have recently seen an increase in mining accidents, the most recent accident being at the Zasyadko mine, which killed over 100 workers.[32]

Donetsk's economy consists of about 200 industrial organizations that have a total production output of more than 5 billion hryvnias per year and more than 20,000 medium-small sized organizations.[2] The city's coal mining industry comprises 17 coal mines and two concentrating mills; the metallurgy industry comprises 5 large metallurgical plants located throughout the city; the engineering market comprises 67 organizations, and the food industry — 32 organizations.[2]

After the fall of the Soviet Union, Donetsk and other neighbouring cities of the Donbas suffered heavily, as many factories were closed down and many inhabitants lost their jobs.[33] However, in spite of the difficult economic situation in Ukraine, Donetsk is a developing city.[2] About 412 thousand m² of living space, 7.9 km of gas networks, and 15.1 km of water supply networks were constructed in the city during 1998-2001.[2]

The city also houses the "Donetsk" special economic zone.[2][34] Donetsk currently has nine sister cities.[35] The German city of Magdeburg had economic partnerships with Donetsk during 1962-1996.

Donetsk is a well-known educational location of the surrounding area, accompanied with several universities, which include 5 state universities, 11 institutes, 3 academies, 14 technicums, 5 private universities, and 6 colleges.

The most important and prominent educational institutions include the National Technical University[36] ("Donetsk Polytechnical Institute" in 1960-1993), as well as the Donetsk National University[37] which was founded in 1965. The National Technical University held close contacts with the University in Magdeburg. Since 1970, more than 100 students from Germany (East Germany) have completed their higher education at either one of the two main universities in Donetsk.

There are also several scientific research institutes, and an Islamic University within Donetsk.

 

 

Донецьк

Доне́цьк (До 1924 року — Юзівка, у 1924-1961 рр. — Сталіне/Сталіно) — адміністративний центр Донецької області. Населення близько 1 000 000.

Свою назву отримав від річки Сіверський Донець, що тече через північ Донецької області

Донецьк є великим промисловим та фінансовим осередком на сході України, «шахтарською» столицею.

Донецьк сьогодні — це розвинутий мегаполіс, у якому сконцентровані високий промисловий і науковий потенціал, робітники й фахівці високої кваліфікації, де є розвинена інфраструктура й виробнича база. Економіку міста становлять 200 промислових підприємств із обсягом виробництва більш ніж 5 млрд. грн. і понад 20000 підприємств малого й середнього бізнесу, на яких зайнято близько 180 тисяч донеччан.

Довжина з півночі на південь — 28 км;
Довжина зі сходу на захід — 55 км;
Кількість районів — 9;
Кількість площ — 21;
Кількість вулиць, бульварів, проспектів — 2200;
Загальна довжина вулиць — 2500 км;
Водосховища — Кальміуське водосховище (60 га), Донецьке море (206 га);
Ріки — 5:,
Кальміус;
Асмолівка (13 км);
Черепашкина (23 км);
Скоморошка;
Бахмутка.
Кількість териконів — 125.

Заселення земель в районі Донецька було розпочато запорозькими козаками в XVII ст. В 1869 р. валлійцем Джоном Юзом починається будівництво металургійного заводу з робочим селищем Юзівка. Дату заснуваня селища прийнято вважати часом заснування міста Донецьк. В 1917 р. селище Юзівка отримало статус міста. В 1932 році місто стало адміністративним центром Донецької області. В 1970 р. ЮНЕСКО визнало Донецьк найкращим промисловим містом світу. У квітні 1978 р. населення Донецька становило понад мільйон жителів, проте до 2008 р., внаслідок демографічної кризи, дещо зменшилось.

Географічні координати Донецька: 48°00' пн.ш. 37°48' сх.д. [1]. Часовий пояс — UTC+2, з переходом на літній час UTC+3. Загальна площа Донецька — 385 км². Місто з півночі на південь простягається на 28 км. Зі сходу на захід — 55 км. Разом з найближчими містами Донецьк входить у склад Донецької агломерації. Місто знаходиться в центральній частині Донбасу на південь від Донецького кряжу. Донецьк знаходиться в степовій зоні, у верхів’ях річки Кальміус та оточений невеликими лісами, пагорбами, ріками та озерами. За 95 км на південь від Донецька знаходиться Азовське море. В Донецьку знаходиться 2 водосховища — Нижньокальміуське водосховище (62+38 га, на річці Кальміус) та Донецьке море (138 га). Через місто тече 4 річки: Кальміус, Асмоловка (13 км), Черепашкіна (23 км), Скоморошка.

Клімат в Донецьку — помірно-континентальний. Ізотерма січня −5 °C та червня +18 °C. Взимку переважно північно-східні та східні вітри, влітку — північно-західні та західні вітри. Швидкість вітру сягає 20-30 м/сек. Опадів випадає до 556 мм на рік.

Тепла погода встановлюється з кінця квітня, тримається близько 160—170 днів. Літо в Донецьку характеризується високою температурою повітря, засухою та різкими вітрами.

Перші холоди трапляються в жовтні, листопад з заморозками та снігом. Взимку панує Азійський антициклон. Клімат нестабільний, оскільки рівнинна місцевість дозволяє вільно рухатись атлантичним, арктичним та континентальним повітряним масам, морози часто змінюються потеплінням. Середня температура повітря взимку: мінус 10-15 °С

Міська символіка була затверджена 27 вересня 2004 року рішенням № 13/5 Донецької міської ради. У рішенні затверджувались герб Донецька та прапор Донецька.

Герб Донецька представляє собою п'ятикутний щит, розділений навпіл горизонтальною смугою. Верхня частина щита - лазурова, нижня - чорна. На щиті зображена золота правиця, яка тримає золотий гірничий молоток. У верхньому правому куті розташована п'ятикутна зірка. Великий герб з двох боків підтримується фігурами з композиції монументу «Визволителям Донбасу»: ліворуч — шахтар на фоні золотої лаврової гілки; праворуч — воїн на фоні дубової гілки. Обидві фігури сріблястого кольору. Композиція обвита чорно-блакитною стрічкою. Зверху знаходиться золота корона з п'ятьма вежами, на якій зображені цифри «1869» — рік заснування міста. Знизу щит обрамований двома покладеними навхрест золотими гілками троянди. Троянди обгорнуті червоною стрічкою, на якій золотими літерами написано «Донецьк».

Прапор Донецька[4]: прямокутне полотнище з розмірами: 1,2 ширини до 1,5 довжини. Прапор горизонтально розділений на дві рівні частини. Верхнє поле — лазурове, нижнє — чорне. В центрі полотна нанесене золоте зображення гербу Донецька, що займає не менше 0,32 частини площі прапору. Лазурове поле герба розташовано на лазуровій половині прапору, а чорне — на чорній. Зображення герба створюється за допомогою вишивки або аплікації. Полотнище прапору кріпиться на древко та увінчується наконечником.

Крім офіційного прапору Донецька, зустрічається і такий варіант: на білому полотнищі розміщується повноколірний герб Донецька.

В Донецьку широко розвинена мережа міського автомобільного транспорту та електротранспорту. Для забезпечення належного перевезення пасажирів в місті функціонує 4 автобусних парки, в яких знаходиться більше ніж 600 автобусів; 2 тролейбусних і 2 трамвайних депо з парком рухомого складу більше ніж 480 одиниць. Загальна протяжність по місту автомобільних шляхів - 180 км; тролейбусних колій - 188 км; трамвайних колій - 130 км. Також будується метрополітен. В місті знаходиться залізнодорожний вокзал та аеропорт міжнародного сполучення.

Донецька залізниця є складовою частиною залізничного транспорту України та пролягає по території Донецької і Луганський, частково Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей України. До складу магістралі входять п'ять Дирекцій по залізничних перевезення.Експлуатаційна довжина залізниці – 2927,6 км. В рік по ній перевозиться більше 75 млн. пасажирів. Вантажні перевезення складають біля 18 % всіх перезень по Україні( 33, 4 млрд. тонно-км).

Донецьк є потужним спортивним центром. Свого часу тут проходили чемпіонати СРСР з тенісу, легкої атлетики, боксу. Також в Донецьку проводилися міжнародні змагання: матчеві зустрічі Кубку Девіса, Ліги Чемпионів УЄФА.

В місті існує три професійні футбольні команди, з яких дві грають в Вищій лізі й одна в Другій Лізі: ФК Шахтар, Металург (Донецьк), Олімпік (Донецьк).

На сьогодні в Донецьку нараховується 254 пам'ятки культурної спадщини. В місті розташовано 11 кінотеатрів, 53 Палаци культури та клубів, 140 музеїв та музейних кімнат, 368 бібліотек з фондом більше 15 522 662 книжок, 16 початкових спеціалізованих учбових закладів мистецтв, Український культурологічний центр

Донецька обласна філармонія імені С. С. Прокоф'єва
Донецький державний цирк «Космос»
Донецький планетарій
Театр кіно ім. Т. Г. Шевченка
Клуб любителів фантастики «Странник»
Фестивалі:
Фестиваль «32 травня»
Фестиваль «Бельканто»
Фестиваль «Золотий Скіф»
Фестиваль «Пані Україна»
Фестиваль «Підводні фантазії»
Фестиваль «Прокоф'євська весна»
Фестиваль «ДоДж»

У місті представлені православні й греко-католицькі церкви, протестантські молитовні доми й католицькі костьоли, мусульманські мечеті й іудаїстські синагоги. Найбільше широко представлені культові спорудження православної церкви (переважно Московського) патріархату.

wikipedia.org