KIEV

Kiev, also spelled Kyiv (Ukrainian: Київ (help·info), Kyiv, IPA: [ˈkıjiʋ]; Russian: Ки́ев (help·info), Kiyev; see also Cities' alternative names), is the capital and the largest city of Ukraine, located in the north central part of the country on the Dnieper River. As of April 2007, official municipal estimates placed the population of Kiev at about 2.7 million inhabitants, although some much higher unofficial estimates are often published.[1]

Kiev is an important industrial, scientific, educational and cultural centre of Eastern Europe. It is home to many high-tech industries, higher education institutions and world-famous historical landmarks. The city has an extensive infrastructure and highly developed system of public transport, including the Kiev Metro.

The name Kiev is said to derive from the name of Kyi, one of four legendary founders of the city (brothers Kyi, Shchek, Khoryv and sister Lybid'). During its history, Kiev, one of the oldest cities in Eastern Europe, passed through several stages of great prominence and relative obscurity. The city may have been founded in the 5th century as a trading post, perhaps part of the land of the early Slavs. It gradually acquired eminence as the centre of the East Slavic civilization, becoming in the tenth to twelfth centuries a political and cultural capital of Rus', a medieval East Slavic state. Completely destroyed during the Mongol invasion in 1240, the city lost most of its influence for the centuries to come. It was a provincial capital of marginal importance in the outskirts of the territories controlled by its powerful neighbors: first the Grand Duchy of Lithuania, followed by Poland and Russia. The city prospered again during the Russian industrial revolution in the late 19th century. After the turbulent period following the Russian Revolution of 1917, from 1921 onwards Kiev was an important city of the Ukrainian Soviet Socialist Republic, and, from 1934, its capital. During World War II, the city again suffered significant damage, but quickly recovered in the post-war years remaining the third largest city of USSR. Following the collapse of the Soviet Union and the Ukrainian independence of 1991, Kiev remained the capital of Ukraine.

Geographically, Kiev belongs to the Polesia ecological zone (a part of the European mixed woods). However, the city's unique landscape distinguishes it from the surrounding region.

Kiev is located on both sides of the Dnieper River, which flows south through the city towards the Black Sea. The older right-bank (western) part of the city is represented by numerous woody hills, ravines and small rivers. It is a part of the larger Dnieper Upland adjoining the western bank of the Dnieper in its mid-flow. Kiev expanded to the Dnieper's lowland left bank (to the east) only in the twentieth century. Significant areas of the left-bank Dnieper valley were artificially sand-deposited, and are protected by dams.

The Dnieper River forms a branching system of tributaries, isles, and harbors within the city limits. The city is adjoined by the mouth of the Desna River and the Kiev Reservoir in the north, and the Kaniv Reservoir in the south. Both the Dnieper and Desna rivers are navigable at Kiev, although regulated by the reservoir shipping locks and limited by winter freeze-over.

Kiev has a continental humid climate. The warmest months are June, July, and August, with mean temperatures of 13.8 to 24.8 °C (56.9 to 76.7 °F). The coldest are December, January, and February, with mean temperatures of −4.6 to -1.1 °C (23.7 to 30.0 °F). The highest ever temperature recorded in the city was 39.4 °C (103.0 °F) on 31 July 1936. The coldest temperature ever recorded in the city was -32.2 °C (-26.0 °F) on 7 & 9 February 1929. Snow cover usually lies from mid-November to the end of March, with the frost-free period lasting 180 days on average, but surpassing 200 days in recent years.

Kiev is one of the oldest and most important cities of Eastern Europe and has played a pivotal role in the development of the medieval East Slavic civilization as well as in the modern Ukrainian nation.

Human settlement at the site of the present day city may have occurred as early as the fifth or the sixth century AD.[4] With the exact time of city foundation being hard to determine, May 1982 was chosen to celebrate the city's 1,500th anniversary.

During the eighth and ninth centuries, Kiev was an outpost of the Khazar empire. Starting in the late ninth century Kiev was ruled by the Varangian nobility and became the nucleus of the Rus' polity, whose Golden Age (eleventh to early twelfth centuries) has from the nineteenth century become referred to as Kievan Rus'. In 1240 the Mongol invasion of Rus led by Batu Khan completely destroyed Kiev, an event that had a profound effect on the future of the city and the East Slavic civilization. At the time of the Mongol destruction, Kiev was reputed as one of the largest cities in the world, with a population exceeding one hundred thousand.

In 1321, the greatly diminished city and surrounding area was conquered by Gediminas for the Grand Duchy of Lithuania. From 1569 the city was controlled by the Polish-Lithuanian Commonwealth, as a capital of Kijów Voivodeship, transferred by then to the Polish Crown. In the 17th century, Kiev was transferred under rule of Russia. In the Russian Empire Kiev was a primary Christian centre, attracting pilgrims, and the cradle of many of the empire's most important religious figures, but until the 19th century the city's commercial importance remained marginal.

Kiev prospered again during the late nineteenth century industrial revolution in the Russian Empire, when it became the third most important city of the Empire and the major centre of commerce of its southwest. In the turbulent period following the 1917 Russian Revolution, Kiev became the capital of several short-lived Ukrainian states and was caught in the middle of several conflicts: World War I, the Russian Civil War, and the Polish-Soviet War. Kiev changed hands sixteen times from the end of 1918 to August 1920.
From 1921 the city was a part of the Ukrainian Soviet Socialist Republic, a founding republic of the Soviet Union. Kiev was greatly affected by all the major processes that took place in Soviet Ukraine during the interwar period: the 1920s Ukrainization as well as the migration of the rural Ukrainophone population made the recently Russophone city partly Ukrainian-speaking and propped up the development of the Ukrainian cultural life in the city; the Soviet Industrialization that started in end-1920s turned the city, a former centre of commerce and religion, into a major industrial, technological and scientific centre, the 1932-1933 Great Famine devastated the part of the migrant population not registered for the ration cards, and Stalin's 1930s Great Purge almost eliminated the city's intelligentsia

In 1934 Kiev became the capital of Soviet Ukraine. The city boomed again during the years of the Soviet industrialization as its population grew rapidly and many industrial giants were created, some of which exist to this day.

In World War II, the city again suffered significant damage, but quickly recovered in the post-war years, becoming once again the third most important city of the Soviet Union. The catastrophic accident at the Chernobyl Nuclear Power Plant occurred only 100 km north of the city. However, the prevailing northward winds blew the most substantial radioactive debris away from the city.

In the wake of the collapse of the Soviet Union the Declaration of Independence of Ukraine was proclaimed in the city by the Ukrainian parliament on August 24, 1991. Kiev is the capital of independent Ukraine.

The municipality of the city of Kiev has a special legal status within Ukraine compared to the other administrative subdivisions of the country. The most significant difference is that the city is subordinated directly to the national-level branches of the Government of Ukraine, skipping the regional level authorities of Kiev Oblast. Additionally, the Head of City Administration -- the leading executive position is held by a directly elected, rather than appointed, figure, who is also the Head of City Council -- the Mayor of Kiev, and municipal institutions have a higher level of self governance than elsewhere in Ukraine.

Administratively, the city is divided into "raions" ("districts"), which have their own locally elected governments with jurisdiction over a limited scope of affairs. Presently, there are 10 raions.

The Dnieper River naturally divides Kiev into the Right Bank and the Left Bank areas. Historically located on the western right bank of the river, the city expanded into the left bank only in the twentieth century. Most of the Kiev's attractions as well as the majority of business and governmental institutions are located at the right bank. The eastern Left Bank is predominantly residential. There are large industrial and green areas in both the Right Bank and the Left Bank.

Kiev is further informally divided into historical or territorial neighborhoods, each housing from about 5,000 to 100,000 inhabitants.

As of the All-Ukrainian Census conducted on December 5, 2001, the population of Kiev is 2,611,300.[1] The historic changes in population is shown in the side table. According to the census, men accounted for 1,219,000 persons, or 46.7%, and women for 1,393,000 persons, or 53.3%. Comparing the results with the previous census (1989) shows the trend of population aging which, while prevalent throughout the country, is partly offset in Kiev by the inflow of working age migrants.

According to the census data, more than 130 nationalities and ethnic groups reside within the territory of Kiev. Ukrainians constitute the largest ethnic group in Kiev, and they account for 2,110,800 people, or 82.2% of the population. Russians comprise 337,300 (13.1%), Jews 17,900 (0.7%), Belarusians 16,500 (0.6%), Poles 6,900 (0.3%), Armenians 4,900 (0.2%), Azerbaijanis 2,600 (0.1%), Tatars 2,500 (0.1%), Georgians 2,400 (0.1%), Moldovans 1,900 (0.1%).

Both Ukrainian and Russian are commonly spoken in the city, with Russian being more widely used despite the fact that Ukrainian is claimed as their native language by almost three times as many residents as those who claim Russian.[6] According to a 2006 survey, Ukrainian is used at home by 23% of Kievans, as 52% use Russian and 24% switch between both.[7]

Some 1,069,700 people have higher or completed secondary education, a significant increase of 21.7% since 1989.

The latest (April, 2007) municipal estimate of the city population is of 2.7 million residents.[1] Other much higher estimates are often published. For instance, the amount of bakery products sold in the city (thus including temporary visitors and commuters) gives a minimum of 3.5 million people (June, 2007).

Modern Kiev is a mix of the old and the new, seen in everything from the architecture to the stores and to the people themselves. Experiencing great population growth between the 1970s and the mid-'90s, the city has continued its consistent growth after the turn of the millennium. As a result, Kiev's "downtown" is a dotted contrast of new, modern buildings amongst the pale yellows, blues and grays of older apartments. Urban sprawl has gradually reduced, while population densities of suburbs has increased. The most expensive properties are located in the Pechersk, and Khreshchatyk areas. It is also prestigious to own a property in newly constructed buildings in the Kharkivskyi Raion or Obolon along the Dnieper.

Ukrainian independence at the turn of the millennium has heralded other changes. Western-style residential complexes, modern nightclubs, classy restaurants and prestigious hotels opened in the centre. Music from Europe and North America started appearing on Ukrainian music charts. And most importantly, with the easing of the visa rules in 2005,[8] Ukraine is positioning itself as a prime tourist attraction, with Kiev, among the other large cities, looking to profit from new opportunities. The centre of Kiev has been cleaned up and buildings have been restored and redecorated, especially the Khreshchatyk street and the Independence Square. Many historic areas of Kiev, such as Andriyivskyy Descent, have become popular street vendor locations, where one can find traditional Ukrainian art, religious items, books, game sets (most commonly chess) as well as jewelry for sale.

A historic cultural centre of the East Slavic civilization and a major cradle of Christianization for what became the Belarusian, Russian and Ukrainian nations, Kiev retained through centuries its cultural importance and even at times of relative decay, it remained the centre of the Eastern Orthodox Christianity of the primary importance. Its holy sites, of which the Kiev Pechersk Lavra (the Monastery of the Caves) and the Saint Sophia Cathedral are probably the most famous, attracted pilgrims for centuries and now recognized as UNESCO World Heritage Sites remain the primary religious centres as well as the major tourist attraction. The above mentioned sites are also part of the Seven Wonders of Ukraine collection.

An important part of Kiev's culture is the many theatres in the city, which include: Kiev Opera House, Ivan Franko National Academic Drama Theater, Lesya Ukrainka National Academic Theater of Russian Drama, the Kiev Puppet Theater, October Palace, National Philharmonic of Ukraine and many others.

Other cultural items include the Dovzhenko Film Studios, and the Kiev Circus. The most important of the city's many museums are the Kiev State Historical Museum, Museum of the Great Patriotic War, the National Art Museum, the Museum of Western and Oriental Art and the National Museum of Russian art.

In 2005 Kiev hosted the 50th annual Eurovision Song Contest as a result of Ruslana's Wild Dances being victorious in 2004.

Football is the most popular spectator sport in Kiev, followed by basketball and ice hockey. Kiev has many professional and amateur football clubs, including the Arsenal and Dynamo, which both play in the top division of the Ukrainian Premier League. Other less prominent sport clubs in the city include: the FC Obolon Kyiv soccer club, the HC Sokil Kyiv hockey club and BC Kyiv basketball club.

During the 1980 Summer Olympics held in the Soviet Union, Kiev held the preliminary matches and the quarter-finals of the football tournament at its Olympic Stadium, reconstructed for the event. The stadium is the largest of Ukrainian stadiums, as well as among Kiev's 15 stadiums/sport complexes. Initially constructed for audience of 100,000, following the installation of individual seats it can now accommodate 83,053 spectators.[2] Other notable sport stadiums/sport complexes in Kiev include the Lobanovsky Dynamo Stadium, the Palace of Sports, among many others.

Kiev does not only host field games and indoor sports, but also aquatic sports, which take place on the Kiev Reservoir at Vyshhorod, and on Trukhaniv Island in the Dnieper river, opposite the city centre, where there are many fine beaches and recreational facilities.[2] In addition to that, cross country bicycling is another favourite sport, also taking place on the Trukhaniv Island.

Together with a few other cities of Poland and Ukraine, Kiev will house the 2012 UEFA European Football Championship. Three group matches, a quarter final and the final are scheduled to be played at Kiev NSK Olimpiyskyi stadium.

Kiev's most famous historical architecture complexes are the St. Sophia Cathedral and the Kiev Pechersk Lavra (Monastery of the Caves), which are UNESCO World Heritage Sites.

Noteworthy historical architectural landmarks also include the Mariyinsky Palace (designed and constructed from 1745 to 1752, then reconstructed in 1870), several Orthodox churches such as St. Michael's Cathedral, St. Andrew's, St. Vladimir's, the reconstructed Golden Gate and others.

One of Kiev's widely recognized modern landmarks is the highly visible giant Mother Motherland statue standing at the Museum of the Great Patriotic War on the Right bank of the Dnieper River. Other notable sites is the cylindrical Salut hotel, located across from Glory Square and the eternal flame at the World War Two memorial Tomb of the Unknown Soldier, and the House with Chimaeras.

Among Kiev's best-known monuments are Mikeshin's statue of Bohdan Khmelnytsky astride his horse located near St. Sophia Cathedral, the venerated Vladimir the Great (St. Vladimir), the baptizer of Rus', overlooking the river above Podil, the monument to Kyi, Schek and Khoryv and Lybid, the legendary founders of the city located at the Dnieper embankment. On Independence Square in the city centre, two tall columns elevate two modern monuments of the city protectors; the historic protector of Kiev Michael Archangel and a modern invention, the goddess-protector Berehynia.

Public transportation in Kiev includes the metro (underground), buses, trolleybuses and trams. The publicly owned and operated Kiev Metro system is the fastest, the most convenient and affordable network that covers most, but not all, of the city. The metro is continuously expanding towards the city limits to meet growing demand, while the other kinds of public transport are not that well maintained. In particular, the public bus service has an unreliable schedule. Public electric trolleybus and tram lines are more reliable, but have aged equipment and are underfunded. The historic tram system, which once was a well maintained and widely used method of transport, is now gradually being phased out in favor of buses and trolleybuses.

One unique mode of public transportation Kiev has is the funicular, that climbs up the steep right bank of the Dnieper River. It transports 10,000-15,000 passengers daily.

All public road transport in Kiev is operated by the united Kyivpastrans[10] municipal company. It is heavily subsidized by the city as large groups of passengers (pensioners, etc.) are granted free service on its lines.

The Kiev public transport system uses a simple tariff system regardless of distance travelled: tickets for ground transportation must be purchased each time a vehicle boarded. Discount passes are available for grade school and higher education students. Pensioners use public transportation free. Monthly passes, which are sold at the price of 60 rides, are also available in all combinations of public transportation: metro, bus, trolley, tram.

Recently, privately owned minibuses, marshrutkas, have appeared on Kiev streets. They provide good coverage of smaller residential streets and have convenient routes. Minibuses take fewer passengers, run faster, stop on demand and are more available, although with an increased frequency of accidents. Ticket price and itinerary of private minibuses are regulated by the city government, and the cost of one ride, while higher than on public buses, is still far lower than in Western Europe.

The taxi market in Kiev is expansive but not adequately regulated. In particular, the taxi fare per kilometer is not regulated. There is strong competition between private taxi companies. Many allow scheduling a pick-up by phone. Also, it is quite common for a local with a car (or even people from other parts of Ukraine) to provide taxi service on the ad hoc basis, generally by picking up people looking for a taxi by the roadside. Traffic jams and lack of parking space are growing problems for taxi services in Kiev. Current regulations allow for parking on pavements, which pedestrians may find inconvenient.

Suburban transportation is provided by buses and short-range trains (elektrichkas). There are a few bus stations inside the city providing suburban transportation. Private minibuses (marshrutkas) provide faster and more frequent suburban service, currently winning the competition against large buses.

Elektrichkas are serviced by the publicly owned Ukrzaliznytsia company. The suburban train service is fast, and unbeatably safe in terms of traffic accidents. But the trains are not reliable, as they may fail significantly behind schedule, may not be safe in terms of crime, and the elektrichka cars are poorly maintained and are overcrowded in rush hours.

There are 5 elektrichka directions from Kiev:

Nizhyn (north-eastern)
Hrebinka (south-eastern)
Myronivka (southern)
Fastiv (south-western)
Korosten (western)
More than a dozen of elektrichka stops are located within the city allowing residents of different neighborhoods to use the suburban trains.

The previously extensive riverboat service along the Dnieper featuring the Meteor and Raketa hydrofoil ships is no longer available, limiting Kiev's river transport to cargo and tour boats and private pleasure craft.

Railways are Kiev’s main mode of intracity transportation. The city has a developed railroad infrastructure including a long-distance passenger station, 6 cargo stations, depots, and repairing facilities. However, this system still fails to meet the demand for passenger service. Particularly, the Kiev Passenger Railway Station is the city's only long-distance passenger terminal (vokzal). Construction is underway for a new Darnytsia Railway Station on the left-bank part of Kiev, which may ease traffic at the central station.[11] Bridges over the Dnieper River are another problem restricting the development of city’s railway system. Presently, only one rail bridge out of two is available for intense train traffic. A new combined rail-auto bridge is under construction, as a part of Darnytsia project.

Air passengers arrive in Kiev through one of two airports: the Boryspil Airport which is served by many international airlines, and the smaller Zhulyany Airport, serving mostly domestic flights and limited flights to nearby countries. The international passenger terminal at Boryspil is small, yet modern, being expanded in 2006. There is a separate terminal for domestic flights within walking distance. Passengers flying to other countries from Ukraine usually travel through Boryspil, as other airports in Ukraine such as Donetsk, Simferopol, Odessa, provide very limited international connections. There is also Gostomel cargo airport in Kiev's north-western suburb of Hostomel.

Kiev is notable in the world of aviation industry as the headquarters for Antonov aircraft manufacturing company.

It is said that one can walk from one end of Kiev to the other in the summertime without leaving the shade of its many trees. Most characteristic are the horse-chestnuts (Ukrainian: каштани, kashtany).

Kiev is known as a green city with two botanical gardens and numerous large and small parks. The green nature of the city is probably most notable by the green hills of the right bank along the Dnieper river that have been relatively untouched by development. The World War II Museum is located here, which offers both indoor and outdoor displays of military history and equipment surrounded by verdant hills overlooking the Dnieper river.

Among the numerous islands, Venetsianskyi (or Hidropark) is the most developed. It is accessible by metro or by car, and includes an amusement park, swimming beaches, boat rentals, and night clubs. The Victory Park (Park Peremohy) located near Darnytsia subway station is a popular destination for strollers, joggers, and cyclists.

Boating, fishing, and water sports are popular pastimes in Kiev. The area lakes and rivers freeze over in the winter and ice fishermen are a frequent sight, as are children with their ice skates. However, the peak of summer draws out a greater mass of people to the shores for swimming or sunbathing, with daytime high temperatures sometimes reaching 30 to 34 °C (86–93 °F).

The centre of Kiev (Independence Square and Khreschatyk Street) becomes a large outdoor party place at night during summer months, with thousands of people having a good time in nearby restaurants, clubs and outdoor cafes. The central streets are closed for auto traffic on weekends and holidays.

A wide variety of farm produce is available in many of Kiev's farmer markets with the Besarabsky Market located in the very centre of the city being most famous. Each residential region has its own market, or rynok. Here one will find table after table of individuals hawking everything imaginable: vegetables, fresh and smoked meats, fish, cheese, honey, dairy products such as milk and home-made smetana (sour cream), caviar, cut flowers, housewares, tools and hardware, and clothing. Each of the markets has its own unique mix of products with some markets devoted solely to specific wares such as automobiles, car parts, pets, clothing, flowers, etc.. There is also a popular book market by the Petrivka metro station.

At the city's southern outskirts, near the historic Pyrohiv village, there is an outdoor museum, officially called the Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine It has an area of 1.5 square kilometres (1 sq mi). This territory houses several "mini-villages" that represent by region the traditional rural architecture of Ukraine.

Kiev also has numerous recreational attractions like bowling alleys, go-cart tracks, paintball venues, billiard halls and even shooting ranges. 100-year-old Kiev Zoo is located on 40 hectares and carries over 2,000 specimens.

Kiev hosts many universities, the major ones being Kiev National Taras Shevchenko University,[12] the National Technical University "Kiev Polytechnic Institute",[13] and the Kyiv-Mohyla Academy.[14] The total number of institutions of higher education in Kiev approaches 200,[15] allowing young people to pursue almost any line of study. While education traditionally remains largely in the hands of the state there are several accredited private institutions in the city.

There are about 450 general secondary schools in Kiev. Additionally, there are evening schools for adults, and specialist technical schools. Scientific research is conducted in many of the institutes of the higher education and, additionally, in many research institutes affiliated with the Ukrainian Academy of Sciences[16] and several of Ukrainian industrial ministries. Kiev is also noted for its research in medicine and computer science.

There are many libraries in the city with the Vernadsky library affiliated with the Academy of Science being the largest and most important one.

Currently, Kiev is the traditional and most commonly used English name for the city,[18] but since the 1995 adoption of Kyiv by the Ukrainian government as a preferred spelling, the Ukrainianized version Kyiv is gaining usage.

As a prominent city with a long history, its English name was subject to gradual evolution. The early English spelling was derived from Old East Slavic form Kyjevъ (Cyrillic: Къıєвъ[19]), derived from Kyi (Cyrillic: Кий), the legendary founder of the city.

Early English sources use various names, including Kiou, Kiow, Kiew, Kiovia. On one of the oldest English maps of the region, Russiae, Moscoviae et Tartariae published by Ortelius (London, 1570) the name of the city is spelled Kiou. On the 1650 map by Guillaume de Beauplan, the name of the city is Kiiow, and the region was named Kÿowia. In the book Travels, by Joseph Marshall (London, 1772), the city is referred to as Kiovia.[20] While the choice of these spellings have likely been influenced by the Polish name of the city (Polish: Kijów) as until mid-seventeenth century the city was controlled by Poland, the name Kiev [ˈkijef] that started to take hold at later times, likely originates on the basis of Russian orthography and pronunciation [ˈkijef], during a time when Kiev was in the Russian Empire (since 1708 a centre of a Governorate).

In English, Kiev was used in print as early as in 1804 in the John Cary's "New map of Europe, from the latest authorities" in "Cary's new universal atlas" published in London. The English travelogue titled New Russia: Journey from Riga to the Crimea by way of Kiev, by Mary Holderness was published in 1823.[21] By 1883, the Oxford English Dictionary included Kiev in a quotation. Kiev is also based on the old Ukrainian language spelling of the city name and was used by Ukrainians and their ancestors from the time of Kievan Rus until only about the last century.[22]

Kyiv ([ˈkɪjiw]) is the romanized version of the name of the city used in modern Ukrainian. Starting from the twentieth century it has been used in English-language publications of the Ukrainian diaspora and in some academic publications concerning Ukraine. Following the independence in 1991, the Ukrainian government introduced the national rules for transliteration of geographic names from Ukrainian into English. According to the rules, Ukrainian Київ transliterates into Kyiv. This has established the use of the spelling Kyiv in all official documents issued by the governmental authorities since October 1995. The spelling is used by the United Nations, all English-speaking foreign diplomatic missions,[23] several international organizations[24], Encarta encyclopedia, and by some media, notably in Canada and Ukraine.[25] On October 3, 2006, the United States federal government changed its official spelling of the city name to Kyiv.[26] The proponents of Kyiv are using different ways to promote this spelling. In February 2008 Kyiv was competing for a spot in new Monopoly World Edition game board. The internet voting organized by Monopoly's producer, Hasbro has attracted attention of Ukrainian net users.[27]

The alternate romanizations Kyyiv (BGN/PCGN transliteration) and Kyjiv (scholarly) are also in use in English-language atlases. Most major English-language news sources continue to use Kiev.

Kiev is twinned with:

Leipzig, Germany. Since 1961.
Ankara, Turkey.
Athens, Greece.
Belgrade, Serbia.
Brussels, Belgium.
Budapest, Hungary.
Chicago, United States of America.
Chişinau, Moldova.
Edinburgh, Scotland.
Florence, Italy.
Helsinki, Finland.
Krakow, Poland.
Kyoto, Japan.
Minsk, Belarus.
Munich, Germany.
Odense, Denmark.
Paris, France.
Pretoria, South African Republic.
Riga, Latvia.
Rome, Italy.
Santiago, Chile.
Sofia, Bulgaria.
Stockholm, Sweden.
Tallinn, Estonia.
Tbilisi, Georgia.
Toronto, Canada.
Toulouse, France.
Warsaw, Poland.
Wuhan, China.
Vienna, Austria.
Vilnius, Lithuania.
Yerevan, Armenia.

 

Київ

Ки́їв — столиця України, одне з найбільших міст Європи. Розташований на р. Дніпро. Населення Києва становить приблизно 4130 тис. осіб[1] (зареєстрованих як мешканці Києва — 2718 тис.[2]). Площа міста — 839 км². Разом з передмістями утворює Київську агломерацію із сукупним населенням 5206 тис. мешканців. Київ є окремою адміністративно-територіальною одиницею в складі України, його статус визначається спеціальним законом. Також Київ є адміністративним центром Київської області.

Місто є культурним, урядовим, індустріальним, науковим та транспортним центром України. Розташоване на півночі центральної частині України. З 30 січня 1918 року до грудня 1919 року та з червня 1934 року по 24 серпня 1991 року — столиця УРСР. Місто має свій герб та прапор.

Назва міста походить від імені Кия - найстаршого з трьох братів, які, згідно з традиційними легендами, вважаються засновниками Києва. Одна з цих легенд дійшла до нас у літописі ХІІ ст. "Повість временних літ" (див. також Кий):

«Быша три братья,— повідомляє літописець,— единому имя Кий, а другому Щек, а третьему Хорив и сестра их Лыбедь. Седяше Кий на горе, идеже ныне оувоз Боричев, а Щек седяше на горе, идеже ныне зовется Щековица, а Хорив на третьей горе, от него же прозвася Хоревица, и створиша град, во имя брата своего старейшего и нарекоша имя ему Киев. И бяше около града лес и бор велик, и бяху ловяща зверь, бяху мужи мудры и смыслени, и нарицахуся Поляне, от них же суть Поляне в Киеве и до сего дня».

У слов'янських мовах значно варіюється друга голосна в назві цього міста, що в деяких випадках зумовлено особливостями утворення в даній мові присвійного прикметника від імені Кий. Наприклад, у російській мові Киев, у польській Kijów (читається "кіюв") тощо. Щодо неслов'янських мов, то історично склалося так, що назва приходила в ці мови через російську, тому здебільшого маємо там голосний звук, близький до е: англійське Kiev, німецьке Kiew тощо. Проте після здобуття Україною незалежності з'явилася тенденція вимагати, щоб у питаннях назв українських міст іноземні мови брали за основу українську назву, а не російську. Особливо це стосується англійської мови, яка реально найбільш використовується як міжнародна. Так з'явилося слово Kyiv, яке тепер часто вживається як англійський еквівалент слова Київ, але мало знайоме для англомовних людей. Аргументи за збереження традиційної назви Kiev: українці не повинні втручатись у норми англійської мови; назва Kyiv не зрозуміла для англомовних людей; англомовним людям важко зрозуміти, як читається набір літер Kyiv; існування в англійській мові спеціальної назви для Києва, відмінної від оригіналу, свідчить про відомість цього міста у світі, тобто є почесним, а не принизливим. Аргументи за впровадження нової назви Kyiv: оскільки англійська мова виконує роль міжнародної, то вона повинна миритися з тим, що її норми можуть змінюватися на вимогу не тільки її носіїв; напис Kyiv найбільш чітко передає правильну вимову мовою оригіналу, що корисно для взаємного розуміння при незнанні відповідних мов; назва Kiev походить від російської назви, чим підкреслює колишню залежність України від Росії, і це принизливо.

Місто розташоване на півночі України, по обидва берега ріки Дніпро (довжина вздовж берега — понад 20 км), нижче від гирла Десни на межі Полісся і Лісостепу. Більша частина міста лежить на високому правому березі Дніпра, дуже порізаному густою сіткою ярів, балок та долинами невеликих річок, менша частина на низовинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів:

на сході — Броварський ліс;
на південному-сході — Голосіївський лісопарк і лісовий масив Конча-Заспа;
на заході — Боярський та Святошинський ліси;
на півночі — лісові масиви Пущі-Водиці.

Клімат помірно-континентальний. Середньомісячні температури січня −5,5 °C, липня +19,2 °C. Абсолютний мінімум — −32.2 °C (лютий 1929)[3], абсолютний максимум — +39,9 °C (серпень 1898). Середньорічна кількість опадів — 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум — на жовтень (35 мм). Взимку у Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна — 440 см.

Середньорічна загальна хмарність — 6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум — на серпень (4,8). Середня вологість повітря — від 64 % (травень) до 85 % (листопад).

Ліси, парки і сади складають більш ніж половину площі Києва з майже 80 000 гектарів На одного киянина (станом на 2004 рік) припадало 22,1 м2 зелених насаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 кв. м)

В лісопарках міста, особливо в багаторічних лісах, ще гніздиться ряд диких видів птахів, першу чергу хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди летючих мишей. Більшість цих видів занесено до Червоної книги України.

Наприклад, урочище «Лиса гора» — фактично острів посеред міської забудови Києва. Тут протягом багатьох років розташовувався військовий об'єкт, завдяки чому (за даними співробітників Інституту зоології) до останнього часу збереглись види, занесені до Червоної книги — чорний аполон, махаон, голуб'янка Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечорниця. В межах міста ще зустрічаються поселення бобрів, відносно нещодавно ще зустрічалась видра (можливо вона мешкає в межах міста і зараз).

Важливу роль в збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут не тільки гніздяться десятки видів птахів, але й відмічаються тисячні скупчення останніх в період перельотів та зимівль. Причому не рідко це рідкісні види. Так, в період весняної міграції, навпроти житлового масиву Оболонь в 1994 році спостерігались скупчення гоголя до декількох сотень особин. На Бортницькій зрошувальній системі, декілька років тому, зимувало до двох десятків орланів-білохвостів (в Україні їх гніздиться не більше 20 пар та зимує до 200 особин). Значну цінність мають малі річки та природні ділянки заплав.

Київ було засновано, як стверджують археологи, наприкінці V — першій половині VI століттях (останнім часом ці дані піддаються сумніву).

Заснування Києва, як і багатьох інших міст, оспіване поетичними легендами. Археологічні дослідження виявили, що перше міське поселення на території Подолу появилося не раніше 880-х рр.[4] Згідно традиційної точки зору, з 882 р. Київ був столицею Київскої Русі. Візантійський імператор Константин Багрянородний, який писав в середині X століття, відмічав, що Київ мав другу назву — Самватас. Ймовірно, вона була або древньою назвою міста, або його позначенням в неслов'янському середовищі. Слово, можливо, походить з хазарської мови і означає «верхні укріплення». Результати деяких археологічних розкопок дають підставу вважати, що вже в VI—VII століттях поселення на правому березі Дніпра можна вважати міськими.[5] Ця концепція, яка підкріплена св'яткуванням в 1982 р. 1500-ліття Києва, розглядалася як загальноприйнята. Але, протилежно до «ювілейної концепції» частина істориків і археологів вважає, як і попередньо, що заснування Києва як міста відбувалося у VIII—Х столітті. Тільки у кінці цього періоду окремі поселення злилися в єдине поселення міського характеру.

Впродовж VIII—XII ст. Київ був столицею слов'янської держави Русь (історіографічний термін Київська Русь), яка з IX ст. простягалась від Балтійського до Чорного моря.

Вигідне географічне положення Києва на широкому водному торгівельному шляху "з варяг в греки" по Дніпру сприяло його швидкому розвитку. В ІХ і першій половині Х століттях Київ вже вважався найбільшим торговим і культурним центром тогочасної Східної Європи, через нього проходила транзитна торгівля між Сходом і Заходом. Вже в IX столітті тут проживало понад 50 000 мешканців, було близько 400 церков, 8 базарів, найбільша бібліотека християнського світу. Завдяки династичним шлюбам Київ мав зв'язки з різними країнами Європи.

988 року князь Володимир ввів християнство на Русі, після чого Київ став одним з найбільших центрів християнства в тогочасному світі.
8 березня (12 березня) 1169 р. Київ був розгромлений і пограбований армією організованою ростово-суздальським князем Андрієм Боголюбським.
2 січня 1203 р. Київ було пограбовано князем Рюриком Ростиславичем та Ольговичами разом з половцями.
6 грудня 1240 р. Київ захопили і зруйнували війська Батия.
Після татарської навали місто було відбудоване.

В 1363 році Київ був приєднаний до Великого князівства Литовського;
В 1494—1497 рр. Київ отримав міські права (Магдебурзьке право);
В 1596 році на підставі Люблінської унії Київ приєднано до польської корони. У цей період місто стає центром Київського воєводства.
Внаслідок Хмельниччини Київ в 1667 р. тимчасово (а з 1686 р. вже на постійній основі) входить до складу Московської держави. Він стає резиденцією московського воєводи (згодом російського губернатора), місцем дислокації великого російського гарнізону (для якого на початку XVIII століття споруджено потужну Печерську фортецю), одночасно залишаючись центром козацького Київського полку та козацької Київської сотні.

Після ліквідації сотенно-полкового устрою та нетривалих територіально-адміністративних експериментів Катерини II Київ з 1797 р. знову стає адміністративним центром Київської губернії у Російській імперії.
У XIX ст. — торговельний центр (Контрактові ярмарки), осередок українського духовного і політичного життя
Наприкінці XVIII століття з'явилися дерев'яні будівлі в Хрещатій долині (сучасний Хрещатик), по покритих лісом схилах якої протікав невеликий струмок. З другої половини XIX століття Хрещатик — головна вулиця міста.

1918 р. в Києві проголошено Українську Народну Республіку (УНР), тут проходили важкі бої Армії УНР з більшовиками та російськими монархістами, проголошено Українську Державу (гетьмана Скоропадського), пізніше Директорію;
1919 року більшовики перенесли столицю УСРР з Києва до Харкова. 1934 року столицю повернули до Києва.
В 1930-х роках на території Києва проходили масові страти, чинені радянськими службами державної безпеки. В братських могилах в Биківні лежить приблизно 100 тисяч українців, майже половину з яких розстріляно в т.зв. Жовтневому палаці. Органи КДБ «списували» злочин на німців. Лише в кінці 80-х років ХХ ст. стала відома правда про Биківню. Щорічно 21 травня в Биковнянському лісі біля Києва проводиться день пам'яті жертв комуністичних репресій.
19 вересня 1941 року німецькі війська захопили Київ; місто стало місцем нацистського терору і масових страт (Бабин Яр)
6 листопада 1943 року місто було визволене радянською армією.
Протягом Другої світової війни Київ був дуже зруйнований. Післявоєнні роки були відзначені інтенсивним відновленням руйнувань, викликаних війною.

В 1950—1980-х роках Київ був місцем активного дисидентського руху (в 1976 заснована Українська Гельсінкська Група)
З 1991 року Київ — столиця незалежної України

Згідно з офіційними даними, постійне населення Києва становить 2661 тис. осіб. Точних даних про реальну кількість мешканців (включно з приїжджими) немає, але за споживанням продуктів її оцінюють (в середньому) у 4 мільйони 130 тисяч осіб. Разом з навколишніми передмістями Київ утворює Київську агломерацію із сукупним населенням 5,2 млн. мешканців.

Окрім українців, які складають більшість населення (близько 83 %), в Києві проживають представники близько 130 національностей. Серед них — росіяни — 337,300 (13.1 %), євреї — 17,900 (0.7 %), білоруси — 16,500 (0.6 %), поляки — 6,900 (0.3 %), вірмени — 4,900 (0.2 %), азербайджанці — 2,600 (0.1 %), татари — 2,500 (0.1 %), грузини — 2,400 (0.1 %), молдавани — 1,900 (0.1 %). Проте локалізації меншин у мікрорайонах не відбувається.[7]

Жителі Києва називають себе кия́нами. В такій формі політонім вживається з князівських часів, що відображено в Повісті временних літ («Святополкъ же сѣде в Киевѣ по отци своемь, и созва Кыяны») та Руській Правді («Микыфоръ Кыянинъ»).

За мовною ознакою, в 2002 р. 67 % киян вважали рідною мовою українську, проте лише 18 % спілкуються винятково українською, в той час як 48 % спілкуються винятково російською та 34 % спілкуються обома мовами в залежності від обставин. [8]

За релігійною ознакою, в 2006 році 64 % мешканців Києва назвали себе віруючими. Основну масу віруючих жителів Києва становлять православні, які є парафіянами Київського (67 % віруючих) або Московського (18 %) Патріархату. Порівняно невелика частина віруючих або відноситься до яких-небудь інших конфесій (3 %), або взагалі утрудняється ідентифікувати себе з якоюсь певною конфесією (12 %).

Київ є значним транспортним вузлом України. До числа транспортних магістралей міста Києва відносяться автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Важливу роль у транспортному сполученні мають мости через р. Дніпро, а у внутрішньоміських пасажирських перевезеннях — метро. Розвинена також тролейбусна і трамвайні мережі, працює фунікулер.

Київ обслуговують міжнародні аеропорти «Бориспіль», розташований у 29 км на схід від Києва та «Жуляни», на південно-західній околиці міста.

Київ — потужний залізничний вузол. В Києві розташовано головне управління Південно-Західної залізниці. Центральним залізничним вокзалом Києва є станція Київ-Пасажирський.

Залізничні маршрути розходяться від Києва у п'яти магістральних напрямках: фастівському (південний захід), коростеньскому (північний захід), ніжинському (північний схід), гребінковському (південний схід) та миронівському (південь, одноколійна). Також по Києву проходить т.зв. «Північне Кільце», що проходить від ст. Київ-Волинський і ст. Святошин через ст. Київ-Петрівка та Київ-Дніпровський до ст. Дарниця. Всі магістральні залізниці електрифіковані. Крім магістральних, існує гілка від ст. Зеніт до Вишгороду та місцеві залізничні колії промислового призначення.

В перспективі планується організація кільцевої лінії міських електричок, що з'єднають радіуси метрополітену.

Київський річковий порт був заснований в липні 1897 року по завершенню будівництва Київської гавані. Причали порту тягнуться від Поштової площі до ст.метро «Дніпро» В радянські часи по Дніпру регулярно виконувались як вантажні перевозки, так і пасажирські рейси приміського та дальнього сполучення. В сучасності рейси по Дніпру вважаються нерентабельними — виконуються в основному прогулянкові й туристичні. Фарватер Дніпра використається також для транспортування великих вантажів.

В Києві значно розвинута система метрополітену. З 1960 року побудовано 3 лінії загальною довжиною понад 60 км, що мають 45 станцій, які обслуговують приблизно 1,7 млн. пасажирів щодня. Багато станцій метрополітену є пам'ятниками історії та культури. Сьогодні станції метро вщент заклеєні рекламою. На даний час проводиться спорудження четвертої та проектування п'ятої лінії метро.

Київ був першим містом Російської імперії та одним із перших в Європі, в якому було відкрито рух трамваїв. Перший трамвай було запущено в червні 1892 р. на лінії 1,5 км по Олександрівському узвозу (тепер — Володимирський узвіз). В 1948 р. в Києві стала до ладу перша в СРСР лінія швидкісного трамваю від площі Перемоги до житлового масиву Південна Борщагівка.

В 1990 рік став кульмінаційним у розвитку трамвайної мережі — загальна протяжність колій становила 275,9 км, виробнича база налічувала 904 пасажирських трамвайних вагони, річний об'єм перевозок сягав 438 млн. З середини 1990-х років трамвайне господарство поступово занепадає, на 2005 рік відповідні показники зменшились до 258,3 км та 509 трамвайних вагонів, річний об'єм перевозок склав близько 175,6 млн[12]. Після реконструкції мосту Патона в 2005 році трамвайна мережа міста була розірвана на дві відокремлені частини — лівобережну та правобережну.

Фунікулер, або «Михайлівський електричний канатний підйом», був споруджений з ініціативи і коштом товариства Київської міської залізниці як ефективний спосіб скорочення шляху з Верхнього міста на Поділ та у зворотному напрямку. Введено в дію в травні 1905 р. Довжина шляху склала 193 м. Зазнавав реконструкцій у 1928 (був подовжений на 38 м), 1958 та 1984 роках.

Роботи по організації тролейбусного руху в Києві були розпочаті у 1934 р. з поверненням Києву статусу столиці. Першою тролейбусною трасою стала вул. Червоноармійська (зараз В. Васильківська). В повоєнний час тролейбусне господарство Києва постійно розвивається.

З 1991 року на тролейбусних маршрутах Києва курсують тролейбуси вітчизняного виробництва, зокрема Київського завод електротранспорту (вироблялись в 1991-94), київського авіазаводу, ВО «Південмаш» (м. Дніпропетровськ) та Львівського автомобільного заводу.[13]

На 2000 р. в Києві діяло 35 тролейбусних маршрути. Довжина мережі досягла 324,9 км, парк складає 640 машин, з яких 24 % — замортизовані. В травні 2006 р. кількість тролейбусних маршрутів у Києві досягла 44. Працює 4 тролейбусних депо.

Перший капітальний міст через Дніпро був споруджений в 1853 році — так званий Ланцюговий міст. В 1870 році було розпочато будівництва металевого залізничного моста під керівництвом військового інженера А. Е. Струве, другий залізничний міст — Петрівський — споруджений в 1929 році. У районі нинішнього моста Патона існував також т.зв. Наводницький міст понтонної конструкції, що дав назву вулицям Старонаводницькій і Новонаводницькій. Під час Великої Вітчизняної Війни всі мости через р. Дніпро були зруйновані. Після звільнення Києва (6.11.1943) були споруджені тимчасові дерев'яні мости.

Сьогодні береги Дніпра в межах міста з'єднують 7 мостів, з них 4 автомобільні — Московський, міст метро, міст Патона та Південний, два залізничних — Дарницький та Петрівський, а також пішохідний міст.

В Києві 27 музеїв, 25 театрів та театрів-студій (зокрема, Національна опера України ім. Т.Г.Шевченка) Крім того, значна кількість архітектурних пам'яток:

Золоті ворота зруйнованого Київського кремля
Софійський собор (XI ст.)
комплекс споруд Києво-Печерської лаври (XI—XVIII ст.)
Кловський палац
Маріїнський палац
Червоний корпус КНУ
Київський метрополітен
Будинок з химерами
Кабінет міністрів
Президентський секретаріат
Національний банк
Висотний будинок «Дружба» на Хрещатику
Видубицький монастир (XI ст.)
Михайлівський Золотоверхий собор
церква Спаса на Берестові (XII ст.)
Воскресенська церква
Андріївська церква
Набережно-Микільська церква
Покровська церква
Троїцька церква

Головними осередками сучасного музичного життя міста Києва є — Національна опера України, Національна філармонія України, Республіканський будинок органної та камерної музики, Київський державний театр оперети. Концерти академічної музики проходять також в Великому та малому залах Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського, концертному залі Будинку звукозапису, Будинку вчених, Будинку вчителя, Будинку Актора, концертних естрадах Центрального і Хрещатого парків..

Концерти розважальної музики проходять у Палаці «Україна», Палаці Спорту, Жовтневому Палаці, Українському домі, ДК КПІ, Центральному домі художника, концертному зал FreeДом та інших залах[14].. В теплу пору року концерти та фестивалі української етно- та рок-музики проходять також на Співочому полі.. Популярними музичними осередками міста є також «Джаз Клуб» та клуб "Бабуїн" .

Періодично в Києві проводяться музичні фестивалі, зокрема: академічної музики — КиївМузикФест, Форум музики молодих, Музичні прем'єри сезону, фестиваль фортепіанної музики «Володимир Крайнєв запрошує», фестиваль хорової музики Золотоверхий Київ; а також фестивалі естрадної музики — Червона Рута, Країна мрій та інші . Визначною музичною подією 2005 року стало проведення у Києві пісенного конкурсу «Євробачення».

Невід'ємною частиною музичного життя столиці є періодичні музичні конкурси: піаністів — пам'яті В.Горовиця, диригентів — ім. С.Турчака, хорових колективів — ім. М.Леонтовича, вокалістів — ім. Соломії Крушельницької, бандуристів — ім. Гната Хоткевича, а також багатопрофільний конкурс імені М.Лисенка.

У Києві працювали такі видатні музиканти, як Микола Лисенко, Олександр Кошиць, Микола Леонтович, Яків Степовий, Кирило Стеценко, Рейнгольд Глієр, Болеслав Яворський, Левко Ревуцький, Борис Лятошинський, Григорій Верьовка, Борис Гмиря, Степан Турчак, Іван Карабиць, Володимир Симоненко. Серед сучасних композиторів — Валентин Сильвестров та Євген Станкович.

У місті досить популярний футбол, хокей, баскетбол, гандбол і волейбол. У ньому існує багато спортивних клубів. Це футбольні клуби: «Динамо» Київ, «Арсенал» Київ, ЦСКА Київ. Хокейний клуб «Сокіл» Київ.

Починаючи з 9 ст. Київ був важливим центром інтелектуального процесу в Східній Європі

Починаючи з кінця XVII ст., Києво-Могилянська академія підготувала багато видатних вчених

І сьогодні Київ — найбільший в Україні науковий центр. Тут є 18 вузів:

Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
Національний університет Києво-Могилянська академія
Національна музична академія
Національний Авіаційний Університет
Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА)
Академія архітектури й будівництва
Національний аграрний університет
Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Київський національний університет культури і мистецтв
Київський національний торгівельно-економічний університет (КНТЕУ)
Київський міжнародний університет (КиМУ)
а також численні установи Національної академії наук України (НАНУ).

Міста-побратими

Тампере Фінляндія 30 грудня 1954
Лейпциг Німеччина 7 жовтня 1956
Флоренція Італія 27 липня 1967
Братислава Словаччина 3 квітня 1969
Кіото Японія 7 вересня 1971
Тулуза Франція 9 червня 1975
Оденсе Данія 22 квітня 1989
Единбург Велика Британія 17 липня 1989
Мюнхен Німеччина 6 жовтня 1989
Ухань Китай 19 жовтня 1990
Вільнюс Литва 21 червня 1991
Чикаго США 17 червня 1991
Торонто Канада 29 липня 1991
Анкара Туреччина 10 лютого 1992
Відень Австрія 26 травня 1992
Париж Франція 7 листопада 1992
Москва Росія 22 жовтня 1992
Краків Польща 19 лютого 1993
Гельсінки Фінляндія 12 березня 1993
Кишинів Молдова 1 жовтня 1993
Тсване ПАР 5 жовтня 1993
Будапешт Угорщина 19 жовтня 1993
Пекін Китай 13 грудня 1993
Варшава Польща 4 лютого 1994
Гавана Куба 21 лютого 1994
Таллін Естонія 7 грудня 1994
Єреван Вірменія 14 вересня 1995
Афіни Греція 12 листопада 1996
Мінськ Білорусь 5 липня 1997
Софія Болгарія 11 вересня 1997
Баку Азербайджан 12 вересня 1997
Мехіко Мексика 25 вересня 1997
Бішкек Киргизстан 2 жовтня 1997
Брюссель Бельгія 8 грудня 1997
Ташкент Узбекистан 16 січня 1998
Рига Латвія 29 травня 1998
Астана Казахстан 11 червня 1998
Сантьяго-де-Чилі Чилі 5 серпня 1998
Стокгольм Швеція 24 березня 1999
Тбілісі Грузія 29 травня 1999
Рим Італія 2 листопада 1999
Єрусалим Ізраїль 20 лютого 2000
Ріо-де-Жанейро Бразилія 4 вересня 2000
Бразиліа Бразилія 5 вересня 2000
Буенос-Айрес Аргентина 7 вересня 2000
Лісабон Португалія 26 жовтня 2000
Ашгабат Туркменістан 14 травня 2001
Тріполі Лівія 29 травня 2001
Волгоград Росія 11 липня 2001
Санкт-Петербург Росія 27 липня 2001
Улан-Уде Росія 8 жовтня 2001
Республіка Комі Росія 6 грудня 2001
Белград Сербія 4 червня 2002
Ошська область Киргизстан 1 липня 2002
Женева Швейцарія 29 вересня 2003
Махачкала Росія 5 березня 2004
Джакарта Індонезія 30 травня 2005
Сучжоу Китай 14 червня 2005
Ліма Перу 14 жовтня 2005

 

Kijev

Kijev, često i Kyiv (ukrajinski: Ки́їв (Kyjiv, čitaj: kyjiu), ruski: Ки́ев, Kiev, čitaj: kijef); glavni i najveći grad Ukrajine smješten u sjevernom središnjem dijelu zemlje. Leži na Dnjepru. Prema podacima iz 2005. godine, Kijev ima 2,660,401 stanovnika, premda kada bi se ovoj brojci pridodao i velik broj neprijavljenih useljenika koji također žive u Kijevu, iznos bi premašio 3 milijuna.

Kijev je, kao glavni grad, administrativno zasebna jedinica koja je ujedno i središte istoimene (Kijevske) oblasti. Industrijsko je trgovačko i kulturno središte sa sveučilištem, akademijom znanosti, brojnim znanstvenim zavodima, muzejima i kazalištima. Grad je to svjetski poznatih znamenitosti. Ima razvijenu infrastrukturu i izvrsno organiziranu mrežu gradskog prijevoza koja uključuje i metro.

Prema legendi, mladić pod imenom Kij radio je kao splavar na Dnjepru i on je utemeljio grad koji su njemu u čast nazvali Kijev. Tokom svoje dugotrajne povijesti, Kijev, jedan od najstarijih gradova Istočne Evrope, znao je i za vrijeme velike slave i moći, kao i za vrijeme kada je bio uništen do temelja. Smatra se da je utemeljen u V. stoljeću kao glavno mjesto na kojem su Istočni Slaveni vršili trgovinu i zamjenu robom. Postepeno se razvijao i dobio ugled glavnog središta istočnoslavenske civilizacije.

Od X. do XII. stoljeća, prijestolnica je Kijevske Rusi, goleme srednjovjekovne istočnoslavenske države. Za vrijeme najezde Mongola predvođene Batu Kanom, grad je u potpunosti uništen (1240.). Mongolska najezda i njegovo potpuno uništenje su mu toliko naškodili, da je u narednim stoljećima u cijelosti izgubio utjecaj i važnost koji je dotada imao, postavši provincijskim središtem srednje važnosti u sklopu velikih susjednih država, isprva Velike kneževine Litve, potom Poljsko-litvanske unije, a nakon propasti Poljske kraljevine 1792. na jedno duže vrijeme bit će pod snažnim utjecajem Rusije.

Grad se ponovno razvija tijekom ruske industrijske revolucije krajem XIX. stoljeća. Nakon burnih vremena koja su uslijedila iza Februarske i Oktobarske revolucija 1917.(vidi Ruski građanski rat), 1921. godine Kijev postaje jedan od najvažnijih gradova tek formirane Sovjetske Ukrajine, a od 1934. preuzima od Harkova status glavnog grada druge po veličini sovjetske republike.

Ponovno je jako stradao tijekom Drugog svjetskog rata, gotovo u cijelosti, no obnova je odmah uslijedila nakon rata i Kijev postaje trećim po važnosti središtem Sovjetskog Saveza (iza Moskve i Lenjingrada).

U maju 1982. godine, Kijevljani su obilježili 1500 godina svoga grada.

Kijev i nakon raspada SSSR-a, ostaje glavnim gradom mlade nezavisne Ukrajine.

Najpoznatije drvo u Kijevu je kesten. Kaže se kako ljeti možete šetati s jednog kraja grada na drugi, a da cijelo vrijeme šećete ispod krošanja kijevskih kestenova.

Kijev je poznat kao zeleni grad, u njemu se nalaze čak dva botanička vrta i bezbroj većih i manjih parkova i perivoja. Za ljubitelje vojne industrije i naoružanja, ovdje je golemi kompleks Muzeja Drugog svjetskog rata sa spomenikom Majci Domovini koji ima i nutarnji i vanjski postav vojne povijesti i naoružanja. Hidropark smješten na otočiću usred Dnjepra u kojem se nalazi zabavni park, plaže za plivanje i sl.

Znamenita zdanja koja bi se svakako trebala posjetiti u Kijevu su Palača Marijinsky (građena 1745.-1752.) i zgrada Ministarstva vanjskih poslova, nekoliko pravoslavnih hramova, a posebno crkveni kompleks Kijevo-pečerska lavra (samostan u spiljama).

Najpoznatiji kijevski spomenik je onaj posvećen Bogdanu Hmeljnickom (autor Mihajl Mikešin) i spomenik Volodimiru Velikom, koji je 988. godine primio kršćanstvo. Srce Kijeva je njegova najvažnija ulica Hreščatik, koja vodi prema Trgu nezavisnosti, mjestu gdje Kijevljani, a često puta i ostali građani Ukrajine, dolaze slaviti neki veliki događaj ili protestirati u nadi za bolje sutra kako je bilo prije nekoliko godina za vrijeme Narančaste revolucije.

Ostale znamenitosti
1990. godine Katedrala sv. Sofije i Kijevo- pečerska lavra stavljene su na UNESCO-v popis svjetske baštine:

Katedrala sv. Sofije (Sofija Kijevska) (iz XI. stoljeća)
Zlatna Vrata (XI. stoljeće)
Kijevo-pečerska lavra (XI. stoljeće)
Muzej minijatura
Crkva sv. Trojice
Muzej i spomenik Velikog domovinskog rata (Drugog svjetskog rata) (XX. stoljeće)
Katedrala sv. Mihalea
Andrijevski uzviz (XVIII. stoljeće)
Rodna kuća i muzej Mihaila Bulgakova (XIX. stoljeće)
Crkva sv. Andrije (XVIII. stoljeće)
Muzej jedne ulice
Vladimirska katedrаla
Socrealistična izgradnja Hreščatika
Trg nezavisnosti (Майдан Незалежності)
Muzej rata u Afganistanu
Muzej Černobila
Spomenik prijateljstvu naroda
Spomenik Majci Domovini

wikipedia.org