Kryvyi Rih

Kryvyi Rih or Krivoy Rog (Ukrainian: Кривий Ріг, Russian: Кривой Рог) is a city in central Ukraine. It is situated in Dnipropetrovsk Oblast, to the southwest of the oblast's administrative center, Dnipropetrovsk, at the confluence of the Inhulets and Saksahan rivers. The estimated population was 690,622 as of 2007.

Kryvyi Rih is arguably the main steel industry city of Eastern Europe, being a large globally-important metallurgical center in the Kryvbas iron mining region.
The city was founded in the 17th century by Zaporozhian Cossacks. Kryvyi Rih in Ukrainian literally means Crooked Horn. According to local legend, the city was founded by a crooked (Ukrainian slang for one-eyed) Cossack named Rih. However, records pre-dating the existence of the city refer to the area by the same name, due to the shape of the landmass formed by the merging of the river Saksagan into the Inhulets.

During the Russian Civil War, the city and its hinterland were at the nucleus of Nestor Makhno's anarchist insurgency.

The area's industrial growth began in the 1880s, when European investment founded a mining syndicate. The metallurgical works in the city, Kryvorizhstal, in particular, expanded through Soviet times, and now remain some of the largest in the world.

During WWII, Kryvyi Rih was almost totally destroyed by the fleeing Red Army. After the war people lived among the ruins while housing stocks were rebuilt. The housing shortage was met by innovative technological solutions, which meant temporary barracks and houses could be built quickly. The two kinds of cheap new materials were used later for years afterwards.

The city extends for 130 km, paralleling the ore deposits. The city is set in the rolling steppe land surrounded by fields of sunflowers and grain. A short distance east of the city centre, there is an area along a small lake where glacial boulders were deposited. as a result, this area was never cultivated and contains one of the few remaining patches of wild steppe vegetation in the area. The city's environmental and construction safety is a growing problem due to abandoned mines and polluted ore-processing waste.

The city itself is laid out with broad avenues lined by wide sidewalks. Tram lines run down the centre of the major streets. Beside the sidewalks there are usually several rows of trees such as lindens and horse chestnuts. Many people live in rows of 5 to 9 story apartment buildings that are wrapped around large inner courtyards. Many of these courtyards are also filled with trees giving the overall impression that the entire city is built in a park.

Kryvyi Rih is not a typical tourist destination and there are few hotels. There is an overnight sleeper train from Kiev or you can fly to Kryvyi Rih. The Kryvyi Rih (also known as Lozuvatka) International Airport after the restauration which had begun in 2002 and finished in 2007 handles charter flights,private planes and flights to Kyiv. Kryviy Rih is also home to the Kryvyi Rih Metro Tram, an 11 station system, which serves some parts of the city.

Kryvyi Rih is home to the Ukrainian Premier League football team FC Kryvbas Kryvyi Rih. It was also the birth place of the Ukrainian tennis players Kateryna Bondarenko and Alyona Bondarenko.

 

Кривий Ріг

Криви́й Ріг (рос. Криво́й Рог, англ. Kryvyi Rih) — місто в Дніпропетровській області України. Населення близько 709 тис. жителів. Великий індустріальний та культурний центр України.

Місто є центром Криворізької агломерації

Кривий ріг — це викривлена вузька частина суходолу. Це значення слова «ріг» відзначав ще академік В. Ф. Зуєв, який побував у Кривому Розі в 1781 році і залишив для історії перший опис поселення та навколишньої місцевості:

«Ім'я ріг тут скрізь означає кам'яний мис, який створює ріка або своїм вигином, або сходячись з іншою; так тут Кривий Ріг не що інше значить, як мис, що вийшов між Саксаганом і Інгульцем, який ріка Саксагань обходить навкруг, довжиною верст на п'ять, а між двома колінами перешийок не буде й чверті версти, а тому й називається Кривим Рогом».[1]

Є інша версія походження назви:

«Давно це було, коли гриміла по Україні слава про Січ Запорозьку… На схилі літ хоробрий козак Ріг побудував для себе оселю якраз на тому місці, де Інгулець та Саксагань зливаються. Став потихеньку господарювати. І хто не їхав мимо, завертав до старого Рога. А оскільки в боях позбувся козак правого ока, прозвали його в народі Кривим. Бувало, повертались чумаки з Криму: «А чи не заїхати нам до Кривого Рога, чи далі поїхати?» Поважали чумаки Рога за гостинність, чуйність, відвертість, а ще за цікаві розповіді. Йшли роки, навколо хати козака почали з'являтися інші оселі. Згодом тут виросло село. Вже і козака Рога не стало, а назва так і лишилася — Кривий Ріг».

Можливо, основою для створення легенди послужило існування реальної особи — козака Івана Ждана (Рога), який в 1666-1667 роках обирався кошовим отаманом Запорізької Січі.

Місто розташоване у степовій зоні України, на злитті річок Інгулець і Саксагань, які входять до басейну Дніпра. Територія околиць розчленована численними балками (Зелена, Березнеговата, Червона, Макортова, Галахова, Лозоватка, Грушевата, Петрикова, Красна, Роковата, Суха, Гливата, Дубова, Вовча, Суслова, Кобальска, Калетіна, Крутий Яр та інші).

В місцях виходу корінних порід схили річкових долин круті.

В період танення снігу і після дощів по днищах балок протікають тимчасові водостоки. Стік р. Інгулець зарегульований Карачунівським водосховищем, стік р. Саксагань — Кресівським водосховищем, а також Дзержинським і Маккортовським водосховищами.

Абсолютні позначки поверхні водоймищ коливаються від 30 до 160 м. Переважні позначки поверхні складають 50-100 м абс., мінімальні — характерні для заплавних ділянок річкових долин і складають 30-45 м абс.

Клімат — степовий, атлантично-континентальний, який характеризується спекотним посушливим літом і помірно м'якою з частими відлигами зимою.

Середня тривалість безморозного періоду складає 182 дня, найбільша — 224 дня.

Більша частина опадів випадає під час теплої половини року (квітень-жовтень) — 268 мм. Добовий максимум опадів (90 мм) спостерігався у червні 1913 року.

Кількість днів із сніжним покровом — 69. Стійкого снігового покрову майже не буває. Середня з найбільших за зиму висота снігу складає 10 см, максимальна — 30 см.

Переважні напрямки вітру: в теплий період року — північний (18,4 % днів), в холодний період — східний (17,6 % днів).

Максимальна швидкість вітру — 24 м/с щорічно, 28-29 м/с один раз на 5-10 років, 30-31 м/с один раз на 15-20 років.

Долина Інгульця в межах міста переважно V-подібна, схили долин заввишки 25-35 м круті, місцями положисті, розсічені балками та ярами. Пойма ріки шириною 60-120 м. Русло Інгульця звивисте, але нерозгалужене, шириною 40-60 м, глибиною на перекатах 0,2-0,6 м, на плесах — до 5,0 м. Швидкість течії річки на плесах незначна, на перекатах 0,2-0,5 м/с.

Долина ріки Саксагані у межах міста переважно трапецеїдальна, заплава відкрита, лугова суха. Переважна ширина заплави 100—200 м. У період весняного повіддя заплава затоплюється на глибину 1,0-1,5 м. Русло ріки нерозгалужене, переважна ширина його (за винятком ділянок водоймищ) 20-40 м. Швидкість течії незначна. Природній режим ріки сильно змінено регулюючим впливом гребель, скиданням шахтних і промислових вод, а також забором води на технічні потреби. Найбільші витрати води Саксагані досягають 240 м³/с.

На ділянці «шахта „Саксагань“—Чорногорка» ріка переведена в підземний колектор.

Місто Кривий Ріг розташоване в центральній частині Українського кристалічного масиву. В геологічній побудові міста та його околиць беруть участь четвертинні суглинки, товщиною 3-25 м, що підстилаються неогеновими глинами, пісками або трещинуватими вапняками, товщиною 5-11 м.

Над неогеновими відкладеннями залягають докембрійські кристалічні породи (граніти), що виходять на поверхню в долинах річок.

В межах району виділяються два водоносних горизонти — відкладень четвертинного віку і кристалічних порід докембрію та продукти їхньої руйнації.

Ґрунти міста і його околиць — чорноземи звичайні, лучно-чорноземні, чорноземи солонцюваті, лучно-солонцюваті і лучно-болотні.

Чорноземи звичайні — головна генетична група ґрунтів у приміській зоні. Вони забезпечені живильними речовинами, містять 4,5-4,9 % гумусу і поширені на вододілах.

Лучно-чорноземні ґрунти характеризуються високими показниками запасів гумусу (5,9 %) і поширені на заплавних терасах рік.

Лучно-солонцюваті ґрунти поширені на заплаві рік. Кількість солей в них 0,3-0,5 %, глибина залягання — 10-60 см. Агрономічна цінність лугових солонцюватих ґрунтів дуже низька.

Ґрунти приміської зони за умови штучного поливу придатні для вирощування усіх видів зелених насаджень, характерних для степової зони України.

Первісні люди на території сучасного Криворіжжя з'явилися ще за кам'яного віку. Про це свідчать гостроконечник, знайдений при розкопках у селі Родіонівка, сокири, виявлені в міжріччях Саксагані та Інгульця.

Більш розвиненими були племена так званої катакомбної культури, які з'явилися на території Криворіжжя у першій половині ІІ тисячоліття до н. е. Вони займалися в основному скотарством. У XV—XII століттях до н. е. з'являються скотарсько-землеробські племена зрубної культури, важлива роль у господарській діяльності яких належить саме землеробству. Досягає розквіту в цей період і бронзово-ливарне ремесло. А на початку І тисячоліття до н. е. на території всього Придніпров'я з'являються вироби з заліза. Особливого поширення вони набули у Північному Причорномор'ї, де з'явилися у VII ст. до н. е. кочові скіфські племена. У IX—VII століттях до н. е. на Криворіжжі жили кіммерійці.

У II ст. н. е. в степи Криворіжжя зі своїми стадами рушили сармати. Археологічні дослідження [2] доводять наявність торгівельних зв'язків між сарматами, що населяли в той час дану територію, і стародавніми греками, зокрема, з островом Родос, розташованому в східній частині Середземномор'я. На території сучасного Криворіжжя знайдено також поселення скотарів та землеробів так званої черняхівської культури. Найвідомішими похованнями того періоду є поховання біля смт. Христофорівка.

На початку н. е. Причорномор'я населяли землеробські племена — слов'яни (анти). Південні окраїни східнослов'янських земель займали територію, яку займає нині Криворіжжя.

В IX—XII ст. на східнослов'янських землях існувала вже могутня держава — Київська Русь. В період феодальної роздробленості територія сучасного Криворіжжя, як і все Південне Причорномор'я, називалось Диким полем. В цей історичний період дана територія була майже не заселена.

У середині XVI ст. була створена Запорізька Січ. Починаючи з XVII ст. починається заселяння цих земель козаками. В 1734 р. було створено Інгульську паланку, у переліку приналежних їй сіл і зимівників згаданий і Кривий Ріг. В 1771 р. у Кривому Розі розташовується Ставка Коша Запорізької Січі. Залишки фортифікаційних споруд знаходилися при кургані Царьова Могила (в даний час не збереглися).

В 1774 р. академік Гюльденштедт відвідав район Кривого Рогу і зробив його перший науковий опис. Він згадує про розробки чорно-слюдистого сланцю в районі злиття рік Інгулець і Саксагань.

Після завершення в 1774 році російсько-турецької війни російська влада відкрили новий поштовий тракт, що зв'язав м. Кременчук із Кінбурном і Очаківом, де стояли російські війська. Саме 8 травня (27 квітня за старим стилем) 1775 р в «Розписі заснованих поштових станцій по річці Інгулець від Кременчука до Херсона» з'являється перша офіційна письмова згадка про Кривий Ріг.

Місце для майбутньої поштової станції затвердив останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський. За його наказом службу на станції розпочали козацький писар Феодосій Кудлик і п'ятеро підзвітних йому козаків.

В другій половині XVIII ст. з'явилися перші спроби ґрунтовно обстежити надра Криворіжжя, хоча промислові розробки родовищ ще не здійснювалися.

В 1817 р. Кривий Ріг згадується у «Переліку (Списку) казенних селищ Херсонського й Олександрійського повітів, які у 1816—1817 р.р. були звернені у військові поселення».

В 1857 р. військове поселення Кривий Ріг переведено до розряду сіл.

Наприкінці 50-х років XIX ст. з'явилися перші поселення на правому березі Саксагані (в районі Кандибиної та Іванової балок). І вже в середині XIX ст. село Кривий Ріг перетворилося на значимий сільськогосподарський і торговельний центр Півдня України. Тому в 1860 р. воно стало містечком.

В 1865 р. у Кривий Ріг прибув колишній професор Гірничого інституту пан Барбот-де-Марпі, який протягом 1866—1867 р.р. займався вивченням корисних копалин басейну. А в 1866 р. О. М. Поль, проводячи археологічні дослідження балки Дубова, виявив виходи покладів багатої залізної руди.

13 квітня 1874 р. Імператорським Російським технічним товариством призначена комісія під головуванням О. О. Іосса задля «дослідження благонадійності родовища залізних руд і інших мінеральних багатств, відкритих в околицях села Кривий Ріг».

Після доведеної наявності на Криворіжжі величезних запасів залізної руди, в 1881 р. був заснований перший на Криворіжжі Саксаганський рудник, що належав «Товариству криворізьких залізних руд». Розпочався важливий період у промисловому розвитку Криворіжжя.

Наприкінці 1917-го та на початку 1918 рр. на Криворіжжі була встановлена Радянська влада.

З 1919 року Кривий Ріг — повітове місто у складі Катеринославської губернії.

В січні 1920 р. в с. Лозуватка розміщався штаб кавалерійської бригади Г.І.Котовського.

За часів Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими військами (з 14 серпня 1941 р. по 22 лютого 1944 р.).

Під час окупації майже все промислове обладнання з заводів та шахт міста було евакуйовано до м. Нижній Тагіл; більшість шахт було підірвано, аби не залишати окупантам можливості видобувати залізну руду.

Інфраструктура туризму міста Кривого Рогу складається з п'яти центрів туризму, 41 гуртка туристичного напрямку при навчальних загальноосвітніх позашкільних закладах; музеїв: міського історико-краєзнавчого та його філій, 28 музеїв та 48 музейних кімнат загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчальних закладів; Криворізького бюро екскурсій та подорожей ЗАТ «Дніпро-туризм» та 17 зареєстрованих приватних туристичних агенцій.

Готелі Кривого Рогу:

Готель «Кривий Ріг»
Готель «Братислава»
Готель «Саксагань»
Готельний комплекс «Аврора»
Готель «Вікторія»
Готельний комплекс «Домашній затишок»
Готель «Україна»
Готель «Центральний»
Готель «Ювілейний»

Міські перевезення автомобільним транспортом здійснюють 4 автопідприємства, які мають власний рухомий склад, матеріально-технічну базу, та 654 приватних автоперевізників. Щоденно на 113 маршрутах міста працюють близько 1200 автобусів різної місткості, якими перевозиться до 200 тис. пасажирів.

Першу чергу трамвайної лінії в Кривому Розі було відкрито в 1935 році. Її довжина складала 8 км. Вже на кінець 1937 року вона була подовжена до 20 км. В 1985 році стала до ладу перша тролейбусна лінія (маршрут «Площа Миру» (сучасна «Площа Визволення») - селище «Піонер»).

На сьогодні для забезпечення міських пасажирських перевезень щодня на 22 тролейбусних маршрутах працює до 70 тролейбусів, на 17 трамвайних - 62 вагони.

Криворізька дирекція «Укрзалізниці» щорічно забезпечує до 17% загальнодержавного обсягу всіх залізничних вантажоперевезень. У списку її клієнтів такі гіганти металургійної промисловості як ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», п'ять криворізьких ГЗК, ВАТ КЗРК, ВАТ «Суха балка», Нікопольський завод феросплавів, Нікопольський південнотрубний завод. У цілому, добові обсяги вантажоперевезень становлять близько 200 тисяч тон.

Перші рейси із Кривого Рогу в Харків і Одесу почали виконувати ще в далекому 1926 році. Через півстоліття в місті був побудований аеропорт «Змичка» із ґрунтовою злітно-посадковою смугою. Невеликими літаками АН-2, ЛИ-2, ИЛ-14 і АН-24 щорічно перевозилося близько шести тисяч пасажирів.

Сучасну повітряну гавань місто отримало в січні 1979 року, коли поблизу від села Лозуватка завершилося будівництво бетонної злітно-посадкової смуги з комплексом авіаційних служб, аеровокзалом, пропускна здатність якого становила 400 чоловік за годину. Працював Криворізький аеропорт цілодобово. Він приймав літаки всіх типів.

В 1986 році, коли почалося будівництво Криворізького залізорудного комбінату окислених руд (спільне будівництво Румунії, Чехословаччини, НДР і Радянського Союзу), аеропорт одержав статус міжнародного. Після розвалу СРСР експлуатацію аеропорту здійснює комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Кривій Ріг».

У структурі аеропорту діє кілька самостійних служб. Це прикордонний КПП і лінійний пункт міліції, митниця, санітарно-карантинна, ветеринарна, фіто-карантинна та екологічна служби, а також Криворізька служба обслуговування повітряного руху державного підприємства «Украерорух», фахівці якого дають команду на зліт і посадку літаків.

Наявна інфраструктура спортивних шкіл Кривого Рогу складається з 17 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, з них 4 дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву з футболу, спортивної акробатики, гандболу та плавання. В даних школах займається більше 11тисяч спортсменів. В спортивних школах міста культивується 24 види спорту (20 - олімпійські види та 4 - неолімпійські види спорту).

Станом на початок 2007 року в місті функціонує 17 спортивних клубів з олімпійських видів спорту:

футбольний клуб «Кривбас»
баскетбольний клуб «Кривбасбаскет-Люкс»
баскетбольний клуб «КТУ» Криворізького технічного університету
гандбольний клуб «Вікам-Освіта»
гандбольний клуб «Майстер»
клуб настільного тенісу «Вікторіал»
СКР «Ескоріал» (волейбол - чоловіча та жіноча команда приймають участь в чемпіонаті України серед аматорських команд)
СК «Гірник» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (футбол - команда приймає участь в чемпіонаті України серед команд другої ліги)
спортивний клуб «Єдність» (дзюдо)
боксерський клуб «Норд»
боксерський клуб «Тріумф»
спортивний клуб «Північне сяйво» (ФСТК «Північний» - кульова стрільба, плавання, футбол, бокс, дзюдо, художня гімнастика)
спортивний клуб «Молодість» ВАТ «Центральний ГЗК» (плавання);
спортивний клуб «Інгулець» ВАТ «Інгулецький ГЗК» (плавання, художня гімнастика, легка атлетика)
спортивний клуб «Богатир» комбінату «Криворіжсталь» (легка атлетика, бокс, греко-римська боротьба, важка атлетика, велоспорт, спортивна гімнастика)
регіональний фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив» Криворізької дирекції Придніпровської залізниці (футбол, плавання, легка атлетика, важка атлетика, греко-римська боротьба)
спортивний клуб «Авіатор» (хокей на траві)

wikipedia.org