MARIUPOL

Mariupol or, sometimes, Mariupolis (pronounced [mariˈupʌlʲ]; Ukrainian: Маріуполь; Russian: Мариу́поль; Greek: Μαριούπολη), formerly known as Zhdanov (Ukrainian and Russian: Жда́нов), is a port city in southeastern Ukraine, situated on the coast of the Azov Sea, at the mouth of the Kalmius River. It is also a climatic seasonal resort and the largest city in Priazovye. Administratively, it belongs to Donetsk oblast, historically it is a part of the Donbas region. As of January, 1, 2007, the population was 498,600.[1]

Mariupol is an important industrial center and seaport. Mariupol has two steel mills (Ilyich Iron and Steel Works and Azovstal), which make up a significant part of Ukraine's total export[citation needed]. The machine-building concern «Azovmash» is the largest in the country. The industrial area of Mariupol produces 37.5% of Donetsk oblast’s exports and about 7.0%[citation needed] of all Ukraine’s exports. From 1948 to 1989 the city was named Zhdanov in honor of Andrei Zhdanov.

Mariupol has historically had a relatively large Greek minority.

Mariupol was known from the beginning of the 16th century as the Cossack fortress Kalmius, but only became a real city after the migration of the Crimean Greeks to Priazovye from 1778 - 1780. It became the first city in Donetsk Oblast to receive city status in 1779. The railway, a new big port, and a metal works appeared at the end of the 19th century. The city has undergone much industrialization, such as the appearance of a large "Azovstal" plant. Mariupol was occupied by the Germans from (1941 - 1943). Now it is a major center of industry in the Donetsk Oblast, but also a resort destination. It is recognized as the center of Greek culture in the Ukraine.

Old Mariupol (an area limited to the south coast of the Sea of Azov, in the east - Kalmius River, in the north - Shevchenko Blvd., in the West – Metallurgov Av.) is built up mainly of few-story houses and has kept its pre-revolutionary architecture. Only Artyom Str. and Lenin Av. were built after the Great Patriotic War and are considered modern buildings.

The central area of Mariupol (from the Metallurgov Av. up to Stroiteley Av.) is almost entirely administrative and commercial buildings (a city council building, post office, the Lukov cinema, Mariupol Humanitarian University, Priazov State Technical University, the Korolenko central city library, and many large shops.

Architecture of other residential areas ("Zapadny", "Vostochny", "Kirov", "Cheremushki", 5-th, 17-th catchment area etc.) are not especially different or original and are typically 5 and 9-storied houses.

The accommodation of the city is 9.82 million meters square the common area. Security of the inhabited parts of the city is 19.3 meters square per 1 inhabitant. Densities of privatized habitation in 2003 were 76.3 %

Mariupol has monuments to Shevchenko, Vysotsky, Kuindzhi, Lenin and many other famous persons. Monuments in honour of the liberation of Donbass, the metallurgist and others can also be found.

Lenin V.I., Kuindzhi Arkhip, Vysotsky V., Shevchenko T.G., Makar Maza, Gorban G.Yu., Apatov K.P., Balabukha Tolya, to seamen - commandos, pilots Semenishin V.G. and Lavitsky N.E., soldiers of 9-th Aviation Division, victims of political reprisals of 1930-50, etc. During the Soviet system the central square of the city was decorated with a monument to Zhdanov A.A. for whom the city was named after (it was demounted in 1990). Konstantinov V. and Kuzminkov L. artists - sculptors of monuments created a monument to metropolitan Ignatiy, the founder of Mariupol.

City Holidays
Holidays exclusive to Mariupol include:

Day of liberation of the city from fascist aggressors (on September 10)
Day of the city (the following Sunday after the day of liberation of Mariupol in September)
Day of the metallurgist - a professional holiday for many citizens
Day of the machine engineer
Day of the seaman and other professional holidays.

Mariupol is to the south of the Donetsk area, on the coast of the Azov Sea, in a mouth of the river Kalmius. The city occupies an area of 166.0 km (103.1 mi) ² (64 mi²) (with suburbs, i.e. the territories subordinated to the Mariupol city council – 244.0 km (151.6 mi) ² (94.2 mi²)). The down-town area is 106.0 km (65.9 mi) ² (40.9 mi²), the area of parks and gardens is 80.6 km (50.1 mi) ² (31.1 mi²). The city is mainly built on land that is made of solonetzic chernozems, with a significant amount of underground subsoil waters that frequently leads to landslides.

There is a moderate-continental climate with recurring droughts and dry winds in the summer and thawing weather, fogs - in the winter. Annual precipitation is 400 mm (15.75 in) a year. Agro climatic conditions allow the cultivation in suburbs of Mariupol thermophilic agricultural crops with long vegetative periods (sunflower, melons, grapes etc). However water resources in the region are insufficient, and consequently ponds and water basins are used for the needs of the population and industry.

Direction of a wind in the winter mainly east, in the summer - northern.

Average temperature of air in January +41.4°F ( 5.2 °C), in July +82.4°F (+ 28 °C). Quantity of deposits – 450 mm annually.

Absolute maximum of temperature of air in the summer is +113°F (+45°C); a minimum in the winter is -25.6°F (-32°C).

Mariupol wins first place in Ukraine on volumes of emissions of harmful substances by the industrial enterprises. Last years ecology problems have started to be engaged by leading enterprises of city. For last 15 years industrial emissions thus have decreased almost in 2 times.

Due to the stable work of the majority of the large enterprises, the city constantly collides with environmental problems. At the end of 1970s, Zhdanov (Mariupol) by quantity of industrial emissions in an atmosphere occupied third place in the USSR (after Novokuznetsk and Magnitogorsk). In 1989 by all enterprises of city it had 5,215 sources of atmospheric pollution producing 752,900 tones of harmful substances a year (about 98% from metallurgical enterprises and "Markokhim"). Even during some easing activity of the industry in the state (the middle of 1990s) of maximum-permissible concentrations (maximum concentration limit) many pollution limits of the environment have been exceeded:

For ammonia by 1.3 times
For phenol by 1.3 times
For formaldehyde by 2.0 times
In the residential areas adjoining industrial giants, concentrations of benzapiren and (cancerogen) changes to within of 6-9 times the maximum concentration limits, fluoric hydrogen, ammonia and formaldehyde - 2-3 to 5 times the maximum concentration limits, dust and oxides of carbon, hydrogen sulphide are 6 to 8 times the maximum concentration limits, and dioxides of nitrogen are 2 to 3 times the maximum concentration limits. It has exceeded the maximum concentration limit on phenol by 17x, and benzapiren till 13 to 14x!

Not absolutely thought over arrangement of platforms for construction of Azovstal and Markokhim (the economy in transport charges was assumed, both during construction in 30th, and during the subsequent operation) has led to that the wind rose basically carries all emissions in the central areas of Mariupol. Intensity of these winds and geographical "flatness" of a relief that long time pollutions does not allow to accumulate a little saves the situation.

The Sea of Azov near the city is in distress. The catch of fish in the area was reduced by orders of magnitude over the last 30-40 years.

The nature protection activity of leading enterprises in Mariupol cost millions of hrivnas, but it appears to have little effect on the environmental problems built up in the city over the years.

In city there are buses, trolley buses, trams, fixed-route taxi. Mariupol is connected by the railway, sea transport and the airport with many cities, ports and the countries of the world.

Urban electric transport ("MTTU", Mariupol Tram-trolleybus management):
A trams, street-cars (since 1933) - 12 routes (machines of type КТМ-5 and КТМ-8 work),
Trolley buses (since 1970) - 14 routes (machines of type: Skoda 14Тr, ZIU-10, ZIU-9, YuMZ T-1, YuMZ T-2).
Buses - mainly the private minibuses which are carrying out transportation in city, on suburban and long-distance routs.
Road service station (which includes transportations to Taganrog, Rostov-on-Don, Krasnodar, Kiev, Odessa, Yalta, Dnepropetrovsk are carried out etc.) and a suburban auto station (with routes mainly to Pershotravnevy, Volodarsky and areas of Donetsk oblast).
Railway station "Mariupol ". The city is connected by the railway to Donbass (the Direction of trains being: Moscow, Kiev, Lvov, Saint Petersburg, Minsk, Bryansk, Voronezh, Kharkov, Poltava, Slavyansk).
A marina in the aria of sea trading port.
International airport Mariupol (the property Ilyich Mariupol steel and iron works).

A tourists interest of mainly coast of Sea of Azov. Around of city the strip of resort settlements was pulled: Melekino, Urzuf, Yalta, Sedovo, Bezymennoye, Sopino, Belosaray Kosa etc. Travel companies work («Azov-voyag-tour», «Azovintur»,«Limpopo» and others).

The first sanatoriums are opened in a city in 1926. Along a sea here during 16 the narrow bar of sandy beaches stretches to the one km. Temperature of water in summer +22 - +24°C. Duration of bathing season 120 days.

The world famous swimmer lives in city the Olympic Champion, the World champion and the Europe Aleksandr Sidorenko.

The city's steel industry (Ilyich Steel & Iron Works ) sponsors the FC Illychivets Mariupol football club, currently playing in the Ukrainian First League, the second division of the Ukrainian national championship.

Water polo team «Ilyichevets» is the absolute champion of Ukraine. It has won the Ukrainian championship for 11 times. Every year it plays in the European Chempion Cup and Russian championship.

Azovstal' Canoeing Club on the river Kalmius. Vitaly Epishkin - 3rd place in World Cup on 200m K-2.

Azovmash Basket-ball club and "Ilichevets" Water-polo club are champions of Ukraine. Serious successes were obtained by school of the Mariupol boxing, Greek-Roman fighting, artistic gymnastics and other types of sport

Sport building of city (only 585):

«Ilyichevets» stadium
«Azovstal» sports complex
«Azovets» stadium (in the past the «Locomotive»)
«Azovmash» sports complex
«Sadko» Sports complex
«Vodnik» Sports complex
«Neptune» public pool
«Azovstal» chess club etc.

81 general educational establishment work, including: 67 comprehensive schools (where 48 500 pupils study), 2 grammar schools, 3 lyceums, 4 evening replaceable schools, 3 boarding schools, 2 private schools, 11 professional educational institutions (6 274 pupils), 94 children's preschool establishments (12 700 children).

3 higher educational establishments:

Priazovsky State Technical University
Mariupol Humanitarian University
Azovsky Institute of marine transport

There are 70 medical, medical-health and medical establishments in a city — hospitals, policlinics, the station of blood transfusion, station of urgent medicare, sanatoriums, sanatoriums-preventive clinics regional center of social maintenance of pensionaries and invalids, city centers: gastroenterology, thoracal surgery, bleedings, pancreatic, microsurgery of eye. Central pool-hospital on a water-carriage etc.

Маріуполь

Маріу́поль (у 1948—1989 роках — Жда́нов) — місто обласного значення в Україні, Донецька область, на березі Азовського моря в гирлі ріки Кальміус. Населення — 477,9 тис. мешканців (2007).

Значний порт та індустріальний центр країни. В місті діють два великих металургійних комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь») та найбільший на Україні машинобудівне підприємство — концерн «Азовмаш», продукція яких складає значну частину експорту України. У промисловості Донецької області частка Маріуполя — 37,5 %, в Україні біля 7 %.

Район компактного розселення греків. Кліматичний і грязевий курорт.
Докладніше у статті: Історія Маріуполя
Маріуполь відомий з початку XVI століття як козацька фортеця, але справжнім містом став лише після переселення у Приазов'я кримських греків у 1778—1780 роках. Наприкінці XIX сторіччя у місті з'явилась залізниця, новий великий порт та металургійні заводи. У роки індустріалізації тут був побудований завод-гігант «Азовсталь» та багато інших підприємств. Місто пережило фашистську окупацію (1941—1943 роки) та економічний спад (кінець XX сторіччя). Зараз це найважливіший центр промисловості Донецької області, але ж разом з тим залишається його значення як курорту. Місто — визнаний центр грецької культури в Україні.

Сьогодні Маріуполь — друге за значенням місто в Донецькій області (після Донецька), десяте за чисельністю населення на Україні. Має давню історію (Маріуполь — перший населений пункт на території Донецької області, що одержав статус міста, в 1779 році), є «металургійною столицею» України, регіональним курортом., неодноразово одержував вищі місця в українських рейтингах за благоустроєм тощо.

Старий Маріуполь (район, відокремлений на півдні — узбережжям Азовського моря, на сході — річкою Кальміус, на півночі — бульваром Шевченко, на заході — проспектом Металургів) забудований головним чином малоповерховими будинками, зберіг свою дореволюційну архітектуру. Лише вулиця Артема та проспект Леніна був поповнений після Великої Вітчизняної війни сучасними будинками так званої «сталінської» архітектури, на зразок двох будинків зі шпилем, будинком драмтеатру, ДОСААФу, Дитячого Світу (сучасний будинок банку ПУМБ), універмагом «Україна» (в колишньому ЦУМ) тощо.

Центральний район Маріуполя (від проспекту Металургів до проспекту Будівельників) — це майже винятково адміністративна та комерційна забудівля (будинок міськради, поштамту, кінотеатр імені Лукова, Маріупольський державний гуманітарний університет — МДДУ, Приазовський державний технічний університет — ПДТУ, центральна міська бібліотека імені Короленка, великі магазини (універсам «Москва», «Тисяча дрібниць» тощо).

Архітектура решти житлових районів («Західний», «Східний», «Кіровський», «Черьомушки», 5-ий, 17-ий мікрорайони тощо) не відзначаються особливою оригінальністю і подані стандартними 5- та 9-поверховими будинками.

Житловий фонд міста — це 9,82 млн м² загальної площі, забеспеченність населення житлом — 19,3 м² у середньому на 1 мешканця. Частка приватизованого житла 76,3 %.

Розроблений ескіз генерального плану міста.

Маріуполь знаходиться на півдні Донецької області, на березі Азовського моря, у гирлі річки Кальміус. Місто займає площу 166,0 км² (з передмістями, тобто територіями, підпорядкованими Маріупольській міській раді — 244,0 км²). У тому числі під забудовою — 106,0 км², зелені масиви займають 80,6 км². Ґрунти території міста переважно солонцюваті чорноземи, зі значною кількістю підземних ґрунтових вод, що часто причиняє зсуви ґрунтів.

Помірно-континентальний з частими засухами та буревіями влітку та відлигами, мрякою взимку. Річна кількість опадів — 400 мм в рік. Агрокліматичні умови дозволяють вирощувати в передмістях Маріуполя теплолюбні сільськогосподарські культури с довгим вегетативним періодом (соняшник, баштан, виноград). Проте водних ресурсів в регіоні обмаль, тому для потреб населення та промисловості використовуються ставки та водосховища.

Напрямок вітру взимку головним чином східний, влітку — північний. Середня температура повітря у січні −5,2 °C, липня +22,7 °C. Кількість опадів — 450 мм щорічно. Абсолютний максимум температури повітря влітку — +40 °C, мінімум — взимку −32 °C.

Маріуполь займає перше місце в Україні по об`ємам викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами. В останні роки проблемами екології почали займатися провідні підприємства міста. За 15 останніх років промислові викиди таким чином знизилися майже в 2 рази.

Туристичний інтерес має головним чином узбережжя Азовського моря. Навколо міста протянулася смуга курортних селищ: Мелекіне, Урзуф, Ялта, Седове, Безіменне, Сопіне тощо. Працюють туристичні фірми («Азов-Вояж», «Азовінтур» тощо).

Перші санаторії відчинені в місті у 1926 році. Вздовж моря тут на протязі 16 км протягнулася вузька смуга піщаних пляжів. Температура води улітку +22…+24°С. Тривалість купального сезону — 120 днів.
У вищій футбольній лізі України грає маріупольська команда «Іллічівець». Баскетбольний клуб «Азовмаш» — неодноразовий чемпіон України. Клуб водного поло «Іллічівець» — протягом багатьох років — постійний чемпіон України. Вагомих успіхів отримала школа маріупольського боксу, греко-римської боротьби, художньої гімнастики тощо.

Спортивні споруди міста (всього — 585):

стадіон «Іллічівець» (в минулому — «Новатор»)
спорткомплекс «Азовсталь» (стадіон, манеж)
стадіон «Азовець» (в минулому «Локомотив»)
спорткомплекс «Азовмаш» (спортивно-борцовий клуб «Гелікон»)
спорткомплекс «Садко»
спорткомплекс «Водник»
плавбасейн «Нептун»
шаховий клуб «Азовсталь»
яхт-клуб «Азовсталь»
водні станції «Маркохім», комбіната імені Ілліча, «Азовжелезобетон».

 

wikipedia.org