SEVASTOPOL

Sevastopol (English pronunciation, IPA: /ˌsɛvəˈstoʊpəl/ or /səˈvæstəpoʊl/) (Ukrainian and Russian: Севастополь; Crimean Tatar: Aqyar, Greek: Σεβαστούπολις Sebastoupolis), formerly known as Sebastopol, is a port city in Ukraine, located on the Black Sea coast of the Crimea peninsula. It has a population of 342,451 (2001).[1] The city, formerly the home of the Soviet Black Sea Fleet, is now a Ukrainian naval base mutually used by the Ukrainian Navy and Russian Navy.

The unique geographic location and navigation conditions of the city's harbours make Sevastopol a strategic important naval point. It is also a popular seaside resort and tourist destination, mainly for visitors from the Commonwealth of Independent States (CIS) countries.

The trade and shipbuilding importance of Sevastopol's Port has been growing since the fall of the Soviet Union,[citation needed] despite the difficulties that arise from the joint military control over its harbours and piers.

Sevastopol is also an important centre of marine biology research. In particular, studying and training of dolphins has been conducted in the city since the end of World War II. It was first conducted as a secret naval program to use the animals for special undersea operations.

Sevastopol together with Kronstadt and Gibraltar is one of the most famous naval citadels in Europe. It was founded as Akhtiar in 1783 by admiral Thomas Mackenzie, when Russia annexed the Crimean peninsula. It became an important naval base and later a commercial port. In 1797 under an edict issued by Emperor Pavel I, the military stronghold was renamed Akhtiar. Finally, on April 29 (May 10), 1826, the city was returned to name of Sevastopol.

One of the most notable events involving the city is the Siege of Sevastopol (1854–1855) carried out by the British, French, Sardinian, and Turkish troops during the Crimean War, which lasted for 11 months. Despite its efforts, the Russian army had to leave its stronghold and evacuate over a pontoon bridge to the north shore of the inlet. The Russians had to sink their entire fleet to prevent it from falling into the hands of the enemy and at the same time to block the entrance of the Western ships into the inlet. When the enemy troops entered Sevastopol, they were faced with the ruins of a formerly glorious city. A panorama of the siege created by Franz Roubaud and which was restored after its destruction in 1942 is housed in a specially constructed circular building in the city. It portrays the situation in the height of the siege, on 18 June 1855.

During World War II Sevastopol withstood bombardment by the Germans in 1941–1942, during the Axis siege which lasted for 250 days before it fell in July of 1942. The city was liberated by the Red Army on May 9, 1944 and was awarded with the Hero City title a year later.

In 1957, the town of Balaklava was incorporated into Sevastopol.

During the Soviet era, Sevastopol, became a so-called "closed city". This meant that any non-residents had to apply to the authorities for a temporary permit to visit the city. It was directly subordinate to the central Russian SFSR authorities rather than the local oblast and later (after 1978) to the Ukrainian administration.[2] In May 1997, Russia and Ukraine signed the "Peace & Friendship" treaty ruling out Moscow's territorial claims to Ukraine. [3]

Like in the rest of the Crimea, Russian language remains the predominant language in the city, although following the independence of Ukraine there have been some attempts of Ukrainization that have had very little success.

The name of Sevastopolis (Greek: Σεβαστόπολις), or currently Sevastopol, was originally chosen in the same etymology trend as other cities in the Crimean peninsula that was intended to reflect its ancient Greek origins. It is a compound of two Greek nouns, σεβαστός (sebastós, Modern sevastós) "venerable, reverend" and πόλις (pólis) "city". Σεβαστός is the traditional Greek translation of the honourable Roman title Augustus "venerable, august", originally given to the first emperor of the Roman Empire, G. Julius Caesar Octavianus and later awarded as a title to his successors (see Augustus).

Despite its Greek origin, the name is not old. The city was probably named after the Empress (= "Augusta") Catherine II of Russia who founded Sevastopol in 1783. She visited the city in 1787 accompanied by Joseph II, the Emperor of Austria, and other foreign dignitaries. In the west of the city there are well-preserved ruins of an ancient Greek port city Chersonesos founded in the 5th c. BC. The name means "peninsula" reflecting its location and is not related to the ancient Greek name for the Crimean Peninsula, Chersonēsos Taurikē ("the Taurian Peninsula").

After World War II, Sevastopol was entirely rebuilt. Many top architects and civil engineers from Moscow, Leningrad, Kiev and other cities and thousands of workers from all parts of the USSR took part in the rebuilding process which was mostly finished by the mid-1950s. The downtown core situated on a peninsula between two narrow inlets, South Bay and Artillery Bay, features mostly Mediterranean-style, three-story residential buildings with columned balconies and Venetian-style arches, with retail and commercial spaces occupying the ground level. Some carefully restored landmarks date back to the early 20th c. (e.g., the Art Nouveau Main Post Office on Bolshaya Morskaya St and the Art Museum on Nakhimovsky Prospect). It has been a long-time tradition for the residents of surrounding suburbs to spend summer evenings by coming to the downtown area for a leisurely stroll with their families along the avenues and boulevards encircling the Central Hill, under the famous Sevastopol chestnut trees, and usually ending up on the waterfront with its famous Marine Boulevard.

Due to its military history, most streets in the city are named after Russian and Soviet military heroes. There are hundreds of monuments and plaques in various parts of Sevastopol commemorating its military past.

The population of Sevastopol is 342,451 (2001), making it the 15th largest city in Ukraine and the second largest in Crimea (after its capital Simferopol).[1] According to the Ukrainian National Census, 2001, the ethnic groups of Sevastopol include Russians (71.6%), Ukrainians (22.4%), Belarusians (1.6%), Tatars (0.7%), Crimean Tatars (0.5%), Armenians (0.3%), Jews (0.3%), Moldovans/Romanians (0.2%), and Azerbaijanis (0.2%).

 

Севастополь

Севасто́поль (1783—1784 та 1797—1826 рр. Ахтіар, крим. Aqyar)— портове місто центрального підпорядкування в південно-західній частині Криму, над Севастопольською та Південною затоками. Місто розташоване на південному заході Кримського півострова, на узбережжі численних (понад 30) бухт Чорного моря. Із заходу та півдня омивається водами Чорного моря. На території регіону беруть початок усі три пасма Кримських гір (Зовнішнє, Внутрішнє та Головне). Один із 27 адміністративних регіонів України.

Клімат відносно м'який, морський, помірно континентальний у передгір'ях, помірно континентальний із «відтінками» субтропічного середземноморського типу на південно-східному узбережжі. Середньомісячна температура повітря протягом року завжди вища 0 °C. Найхолоднішим буває лютий +2,6 °C, найтеплішим — липень +22 °C — +24 °C.

Севастополь заснував російський адмірал шотландського походження Маккензі Фома Фомич (Thomas Mackenzie) за наказом графа Григорія Потьомкіна 3 (14) червня 1783 року (по приєднанні Криму до Російської імперії)[1]. Місто було засноване на місці татарського (на той час) селища Ак-Яр, в кількох кілометрах від покинутого давньогрецького міста Херсонес. Ахтіар споруджувався дуже швидко. Основною причиної цього було те, що солдати і матроси брали каміння з будинків та фортечяних стін Херсонесу, який на той час непогано зберігся. Древні будівлі Херсонесу, які на той час дуже добре збереглися, і мали навіть двері у будинках[2], висаджувалися в повітря заради будівельного матеріалу.

1784 року перейменований згідно бажанню Єкатерини ІІ на Севастополь (з грец. «місто слави»), а вже через 13 років йому повернута первинна назва, яка була закріплена з 1797 до 1826 року. До 1804 року Ахтіар — головна російська військова база на Чорному морі і сильна фортеця.

Під час Кримської війни зазнав облоги (25 вересня 1854 р. — 8 вересня 1855 р.) і майже цілковитого знищення; за Паризьким мирним договором (1856) демілітаризований, з 1871 р. — знову військова база.

Побудова залізниці (1875) вплинула на зростання торговельної пристані (вивіз пшениці), яку, однак, по відновлення Севастополя як морської фортеці (1890) переведено до Феодосії.

У червні 1905 р. в Севастополі сталося повстання матросів проти царського режиму (на броненосці «Потьомкін»).

З 1921 р. у складі Кримської АССР (положення ВЦІК "Про Кримську Радянську Соціалістичну Республіку" від 8 жовтня 1921 р.).

З 1945 р. після ліквідації Кримської АССР у складі Кримської області РРФСР як місто обласного підпорядкування.

У 1948 р. указом Президії ВР РРФСР виділений в окремий адміністративно-господарський центр (місто республіканського підпорядкування). При цьому Севастополь не став окремим суб'єктом РРФСР[3][4][5], і юридично продовжував залишатися у складі Кримської області, яка згідно діючої на той момент Конституції РРФСР була одним з суб'єктів РРФСР.

У 1954 р. указом Президії ВС СРСР, Кримська область за ініціативою Микити Хрущова була передана з РРФСР в УРСР. Відповідні зміни в Конституції СРСР, РРФСР і УРСР були внесені 26 квітня, 2 червня і 17 червня. (В указі передача Криму пояснювалася територіальною близькістю до України, спільністю економіки, культурними зв'язками, і була приурочена до 300-річчя з дня підписання Березневих статей). Передача Кримської області відбулася з дотриманням всіх передбачених діючою Конституцією СРСР процедур[6], проте, згідно з Угодою про утворення СРСР зміна меж між союзними республіками взагалі знаходиться поза веденням центральних властей Союзу РСР (їх веденню - тільки зміна зовнішньої межі між СРСР і іншими державами), а союзні республіки - незалежні держави, що добровільно об'єдналися (а Україна і Білорусь були навіть членами ООН). Тому згідно з Конституцією СРСР - все законно, а згідно з нормами міжнародного права - грубе порушення (передача території без складання міжнародного договору і без його ратифікації законодавчими органами влади УРСР і РРФСР).

У Конституції УРСР 1978 роки був встановлений статус Севастополя як міста республіканського підпорядкування. Конституція РРФСР з 1978 вперше стала містити список міст республіканського підпорядкування, нарівні з іншими суб'єктами федерації. Севастополя поміж них не було. Таким чином був юридично закріплений статус Севастополя як частини УРСР.

Поточний статус Севастополя як суб'єкта України оспорюється радом політичних рухів Криму і Севастополя (Російський рух Криму, Російська громада Криму), які як політичну платформу висувають гасла повернення Севастополя і Криму до складу Росії. Аналогічної позиції дотримуються і ряд політичних сил і діячів Російськой Федерації (Дмітрій Рогозін, Сєрґєй Бабурін, Константін Затулін, Юрій Лужков), що з середини 1990-х подають політичну, організаційну і фінансову підтримку російським національним організаціям Севастополя і самому місту.

На території Севастопольської міськради сконцентровано близько 15 % населення Кримського півострова.

1875 — 12 000 мешканців
1897 — 53 000
1926 — 96 700 (у тому числі 10,6 % українців, 60,0 % росіян),
1939 — 114 000
1959 — 148 000 (у тому числі приблизно 19 % українців, 76 % росіян)
1970 — 229 000
2005 — 378 600
2007 — 379 200

Севастополь — важливий пром. центр: приладобудів. і ремонтно-мех. зав., харч. (рибна, виноробна тощо), гірничо-добувна (видобуток флюсових і будів. вапняків), будів. матеріалів, легка і деревообробна промисловість, виробництво холодників.

Порт — один з найкращих природних портів Чорного м., глибокий, доступний для найбільших кораблів і повністю модернізований; військ. порт є над Півд. і Корабельною затоками, торг. — у зах. частині Півд. затоки.

Севастополь — наук.-культ. центр: 6 н.-д. установ, у тому ч. Інститут Біології Півд. Морів АН УРСР (кол. Севастопільська Біологічна станція, заснована 1871 — 72; див. Доповнення), з акваріюмом (з 1897), Морський Гідрофіз. Інститут АД УРСР, Приладобудів. Інститут, 4 технікуми (суднобудів., будів., сов. торгівлі, мед. училище).

Музеї: Херсонеський Держ. Історико-археологічний (з 1892), Севастопольський Художній Музей, Червонопрапорної Чорноморського флоту, Севастопільський героїчної оборони і визволення м., «Панорама оборони 1854-55» (відкрита 1905, архітект В. Фельдман, мистець Ф. Рубо, після 1945 відбудована), пам'ятник кораблям, затопленим 1854 — 55, (скульптор Адамсон, 1905) і Діорама штурму Сапун-гори 7. 5. 1944 (1959); 2 драматичні театри.

Краєвид С., завдяки горбистій місцевості й її розчленуванням морськими затоками, мальовничий. У 19 ст. Севастополь був розташований на зах. схилах Півд. затоки, у 20 ст. — розрісся на її сх. берег, останньо і на півн. від Севастопольської затоки. Сучасний Севастополь поділений Севастопільською затокою на меншу півн. і більшу півд. частину (обидві сполучаються за допомогою катерів), що своєю чергою поділена на центр., зах. і сх. Корабельну. Гол. вулиці цієї дільниці розташовані здовж Півд. затоки і часто пов'язані сходами з вище положеними кварталами. Поодинокі райони мають самостійну мережу вулиць відповідно до рельєфу м. Багато зелених насаджень, більшість гром. та адміністративних будинків у центрі облицьована білим інкерманським вапняком.

 

wikipedia.org